tag:blogger.com,1999:blog-65437186577079775132024-03-13T03:14:31.066+02:00Діяння римськіУкраїнський переклад збірки Gesta RomanorumРостислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.comBlogger139125tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-33339973354142236052020-06-05T17:28:00.000+03:002020-06-05T17:45:43.332+03:00Gesta Romanorum українською - видання друге!Пропонуємо перевидання українського перекладу збірки <i>Gesta Romanorum</i>. Змінено титул (він, однак, теж базується на варіантах, присутніх у <a href="https://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/01/blog-post.html">стародруках</a>) і дизайн палітурки. Все, що всередині - текст, ілюстрації - залишилося тим самим, що й у <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2014/07/blog-post.html">першому виданні</a>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-bE0Iu0AFr6Y/XtpUVsHz56I/AAAAAAAABkw/o7ZlDKOwAscmgiqwvcDMkBoscegVLj7uQCLcBGAsYHQ/s1600/gr-ed2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="600" data-original-width="480" height="400" src="https://1.bp.blogspot.com/-bE0Iu0AFr6Y/XtpUVsHz56I/AAAAAAAABkw/o7ZlDKOwAscmgiqwvcDMkBoscegVLj7uQCLcBGAsYHQ/s400/gr-ed2.jpg" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><b><span style="font-size: small;"><a href="http://www.apriori.lviv.ua/shop/novynky/znamenyti-opovidky-z-diian-ryms-kykh/">Придбати</a></span></b></td></tr>
</tbody></table><br />
<br />
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-62860032686212378272017-09-19T17:28:00.000+03:002017-09-19T17:28:09.832+03:00Закарпатська казка і Gesta Romanorum<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://1.bp.blogspot.com/-u3POfGfQMlU/WcEmzYnngzI/AAAAAAAABUM/Tn8hspm2BjUEbaU8kwzjzfpo3Sw8g9NOQCLcBGAs/s1600/Kazky-Zakarpattia.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1080" height="200" src="https://1.bp.blogspot.com/-u3POfGfQMlU/WcEmzYnngzI/AAAAAAAABUM/Tn8hspm2BjUEbaU8kwzjzfpo3Sw8g9NOQCLcBGAs/s200/Kazky-Zakarpattia.jpg" width="135" /></a></div>
На «Форумі видавців» трапилося вже кільканадцятирічної давності видання закарпатських казок у записах Володимира Гнатюка. І ось на першій же навмання розгорнутій сторінці — казка, що явно є фольклорним засвоєнням оповідки 103 з <i>Діянь римських</i>, <a href="https://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/07/ciii.html">«Про те, що все треба робити розважно й обачно»</a> (у нас вже було про схоже <a href="https://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/10/blog-post.html">перетворення в українську народну казку сюжету іншої оповідки</a>). Дуже ймовірно, що в усний обіг ця історія потрапила із котрогось збірника <a href="https://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/10/gesta-romanorum.html">староукраїнських перекладів <i>Gesta Romanorum</i></a>, карпатський різновид яких досліджував той-таки Володимир Гнатюк.<br />
<br />
Ось як вона виглядає в усно-народному закарпатському варіанті:<br />
<a name='more'></a><br />
<b>Робиш, що робиш, усе позирай на конець<br />
<br />
Ходив царь по країнах учитися розуму, де прийде, де що чує, то собі у голову бере. Айбо пуд тими роками, що царь ходив по країнах, що міністри його досудили? Досудили його міністри, царь, як прийде, його зарізати. Кого міністри наяли зарізати царя? Наяли такой царьйового бурбіля, що царя бритвать, і дали йому много грошей, лем оби царя зарізав.<br />
<br />
— Но, як прийде царь домі, то ти підеш бритвати царя, бо цареви нитко не годен дійти, лем ти дійдеш!<br />
<br />
Но, царь за оти роки навчився розум, дав за дві слова царь триста сріберних єнному дідови. Прийшов царь ід тому дідови, видить, сидить дідо на стільци. Царь ся почудував на діду, що дідо такий цуравий, ряндавий дуже. Но, за що ся почудовав царь на діду? За ото ся почудовав, бо дідо цуравий дуже, а столець пуд ним дорогий дуже. Дідо такий, як ковдош, що ходить по хижах, айбо столець панський пуд ним.<br />
<br />
Звідаться дідо тот царя:<br />
<br />
— Що ти ходиш?<br />
<br />
Царь каже:<br />
<br />
— Я ходжу за розумом.<br />
<br />
— Но, то я тобі дам розум.<br />
<br />
— Та який ви мені, діду, дасьте розум?<br />
<br />
— Заплати ми уперед.<br />
<br />
— Що хочете ви, діду?<br />
<br />
— Тристо сріберних дай!<br />
<br />
Дав царь тристо сріберних дідови.<br />
<br />
— Но, діду, дайте мені розум! Який ото розум?<br />
<br />
— Робиш, що робиш, усе позирай на конець.<br />
<br />
Но, і з тим царь пішов собі. Айбо царь зазвідав діда:<br />
<br />
— Ци більше не є розум?<br />
<br />
— Но, йди собі гет; доста ти того розума, що—м ти дав.<br />
<br />
І цареви дуже тото чудно упало, що тото є. І царь куда йде, усе тото говорить: «Робиш, що робиш, усе позирай на конець». Прийшов домі, і так бурбіль наладив собі бритву, ушитко, йде царя бритвати. Як бурбіль утворив двері, вступив до світлиці цареви, царь йому, бо все дареви у голові ото було:<br />
<br />
— Робиш, що робиш, усе позирай на конець.<br />
<br />
Но, царь і сам не знав, якоє то слово є. І тот бурбіль нараз упав наколінки і ймив царя цілювати у ноги, у коліна, усягди.<br />
<br />
— Но, істинно кажу, що присвітлий царь знауть, що я хотів з ними чинити.<br />
<br />
І царь сам не знав, що він хотів, лем поза того слова: «Робиш, що робиш, усе позирай на конець», — бурбіль ся устрашив, та й упав ід земли, бо думав, що царь знає, що хоче він чинити. І царь відів, ож він устрашився, ай не давав по собі знати, ож він не знає, що ладить із ним.<br />
<br />
— Но, — каже, — видиш, хлопе, устань горі; я вперед знав, що ти ладив зо мнов чинити. Но, каже правду теперь, бо кидь не кажеш правду, так грациї не маєш!<br />
<br />
І бурбіль видів, ож царь знає, і каже:<br />
<br />
— Мене міністри навели, такой царські, на сисе; як приїдуть пресвітлий царь із країни, тогди би-х я пресвітлого царя дорізав.<br />
<br />
— Но, хлопе, та правду—сь ісказав, ци так?<br />
<br />
— Правду.<br />
<br />
— Но, теперь іди тоти міністри заклич сюда, котрі тебе наяли, бо кидь не повішу правду на них, то тебе загублю.<br />
<br />
І він прикликав тих міністрів, бо мусів, і пресвітлий царь тих на шибеницю осудили, і тому граціу дав бурбільови; тому не усудив нич. Тоди царь собі подумав: «Та не задарь я дав тристо сріберних, бо оти мені слова живот подаровали: “Робиш, що робиш, усе позирай на конець”».</b><br />
<br />
(Володимир Гнатюк. <i>Казки Закарпаття</i> / Упор. І. В. Хланта. Ужгород: карпати, 2001, с. 140-142).Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-32181242198033017272016-12-31T11:41:00.000+02:002016-12-31T11:41:12.640+02:00З Новим роком! - Оповідка LXVIII. Про те, щоб не замовчувати правду<b><span style="color: red;">Правди і відваги у Новому році!</span></b><div>
<span style="color: red;"><b><br /></b></span><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://2.bp.blogspot.com/-VOtg9LOI8qo/WGd7aMq5NhI/AAAAAAAABHs/9vxHenRvp2AqLjf09OA094xw81Eb0i63ACLcB/s1600/068-rooster.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="358" src="https://2.bp.blogspot.com/-VOtg9LOI8qo/WGd7aMq5NhI/AAAAAAAABHs/9vxHenRvp2AqLjf09OA094xw81Eb0i63ACLcB/s400/068-rooster.jpg" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Півень. Мініатюра із рукопису бестіарію. Англія, XIII ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=8798&CollID=8&NStart=3244">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>
<br />
Правив колись Ґордіан, і жив у його державі один благородний лицар. Він мав красуню жону, яка часто зраджувала свого мужа.<br />
<br />
Одного разу довелося чоловікові вирушити в мандри, а жінка тут-таки покликала свого коханця. А була в тієї пані служниця, котра розуміла пташиний спів. На той час, як надійшов коханець, у дворі було троє півнів. І от опівночі, коли коханець лежав із пані, перший півень запіяв. Почула його господиня й питає служницю: «Скажи-но мені, дорогенька, про що співає той півень?» А вона у відповідь: «Півень співає, що ти кривдиш свого пана». Тоді пані: «Зарізати цього півня!» Та й зарізали.<br />
<br />
У належну годину й другий півень запіяв. Питає господиня в служниці: «Про що співає той півень?» А служниця відповіла: «Співає: "Мій товариш помер за правду, і я готовий за правду вмерти"». Тоді пані каже: «Зарізати цього півня!» Та й зарізали.<br />
<br />
Потім третій півень запіяв. Почувши, пані питає служницю: «Про що той півень співає?» А та у відповідь: «Співає: "Дивися, слухай та мовчи – і спокійнісінько живи!"» Каже пані: «Оцього півня не ріжте!» І не зарізали його.<br />
<a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, той цар – Отець небесний; лицар – Христос; його жона – душа, в хрещенні пошлюблена, а спокусник – то диявол, який звів її на манівці облудою світу. Щоразу, як погоджуємося на гріх, зраджуємо Христа. Служниця – твоя совість, яка за гріх дорікає і ненастанно людину до добра спонукає.<br />
<br />
Півень, котрий першим запіяв, – то, певна річ, Христос, бо він перший виступив проти гріха. Побачивши це, юдеї вбили його; так само й ми вбиваємо Його в собі, коли втішаємося гріхами.<br />
<br />
Під другим півнем маємо розуміти мучеників, адже багато їх проповідувало Христове життя та вчення і було вбито за Його ім’я та істину.<br />
<br />
Під третім півнем, котрий казав: «Дивися, слухай...», варто розуміти проповідника, який мав би дбати про звіщання істини, але цими днями не зважується її вимовити.<br />
<br />
Отож стараймося більше боятися Бога й звіщати істину: тоді прийдемо до того, хто є Істина – до Христа.</div>
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-51265856873344612702016-10-09T18:02:00.000+03:002016-10-09T18:02:15.749+03:00Художників - із професійним святом! - Оповідка LXII. Про красу вірної душі<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://2.bp.blogspot.com/-yYf6RPSEMVQ/V_paTbVc9iI/AAAAAAAABGw/_FooLzBm1qwBwkWbpbb_GQ6ZyRtS8PIYgCLcB/s1600/062-painter-2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="400" src="https://2.bp.blogspot.com/-yYf6RPSEMVQ/V_paTbVc9iI/AAAAAAAABGw/_FooLzBm1qwBwkWbpbb_GQ6ZyRtS8PIYgCLcB/s400/062-painter-2.jpg" width="360" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Художник і його моделі.<br />
Мініатюра з рукопису: Jean de Meun. <i>Roman de la Rose.</i><br />
Нідерланди, кін. XV ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=7465&CollID=8&NStart=4425">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>Правив колись велемудрий Ґай, і жила в його царстві одна жінка на ім’я Флорентина, напрочуд красива й мила. Такою була її краса, що три королі захопили Флорентину в полон і всі троє її зґвалтували. Після цього між королями через їхнє непомірне кохання спалахнула війна і з усіх сторін полягло безліч люду. Довідалися про це вельможі того царства, прийшли до царя та й кажуть: «Володарю, є в твоєму царстві якась Флорентина – така красуня, що через кохання до неї щодня гине безліч люду. Усе твоє царство вимре, якщо хутко цьому не зарадиш!» Почувши таке, цар звелів написати листа й запечатав його власним перснем, щоби Флорентина негайно прибула до нього. Вісник вирушив до неї з листом, але доки прибув, Флорентина померла. Повернувся вісник і повідомив царя про її смерть.<br />
<br />
Тяжко засмутившись, що так і не побачив Флорентининої краси, цар наказав скликати з усього царства малярів, а коли вони зійшлися, мовив: «Найдорожчі, ось навіщо я за вами послав. Була одна жінка на ім’я Флорентина – така красуня, що безліч люду полягло через кохання до неї. Вона померла, а я її так і не побачив. Отож застосуйте всю свою вмілість і намалюйте її образ в усій красі – щоб я міг уздріти, чому з кохання до неї полягло стільки люду». А вони йому: «Нелегкого діла вимагаєш, володарю: така вона була красива й гожа, що жоден маляр світу достеменно її не змалює – хіба що один, котрий ховається в горах. Лише він і ніхто інший зможе вволити твою волю».<br />
<br />
Почувши це, послав цар за тим малярем, а коли той прийшов, каже йому: «Найдорожчий, я багато начувся про твоє вміння. Отож намалюй мені достеменний образ Флорентини в усій її красі, а я тебе гідно винагороджу». А маляр у відповідь: «Нелегкого діла вимагаєш. Проте якщо дозволиш мені бодай упродовж години споглядати всіх красивих жінок твого царства, – зроблю так, як тобі до вподоби». Звелів цар скликати всіх красунь і виставити їх на огляд маляреві. Той вибрав чотирьох найгарніших, а інших відпустив додому. Почав він малювати образ черленою барвою, і котра з чотирьох жінок мала пригожіше личко, чи носик, чи ще щось, – те змальовував: беручи по частці з кожної жінки, довершував образ. Коли ж образ було викінчено, прийшов цар і, уздрівши його, мовив: «Ох, Флорентино, Флорентино, якби ти була живою, то мала б над усіх полюбити цього маляра, що намалював тебе такою красунею!»<br />
<a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, той цар – Отець небесний; красуня Флорентина – душа, на Божу подобу сотворена; три королі – диявол, світ і плоть. Оті три королі через гріх прародителя захопили душу в полон і кожен з них її зґвалтував. Стільки люду полягло через гріх тому, що до Христового пришестя всі сходили в ад.<br />
<br />
Довідавшись про це, вельможі, себто патріархи та пророки, взивали на допомогу – одні кажучи: «Господи, пошли нам, кого маєш послати», а інші: «Пошли агнця, Господи, владаря землі» і далі. Тоді Бог послав вісника, себто блаженного Йоана Хрестителя, як написано в Малахії, глава I: «Ось я посилаю свого янгола, і він приготує дорогу» і далі. Але гай-гай! Душа померла задовго до його приходу.<br />
<br />
Було покликано малярів, які відмовлялися і т. ін. Це означає, що ні в небесах серед янголів, ні на землі серед людей – тобто серед патріархів та пророків – не знайшлося жодного, хто б зумів і подужав намалювати образ, тобто душу, у властивій для неї красі. Маляр, який прийшов з гір, – то Господь наш Ісус Христос, який зійшов із небес, щоб відновити цей образ. У який спосіб? Звісно, черленою барвою, себто власною кров’ю.<br />
<br />
Вибрав чотирьох найкрасивіших жінок і т. ін. Від першої жінки – буття: Він дав його і душі, і камінню. Від другої – зростання, дане і душі, і рослинам. Від третьої – відчуття, дані і душі, і тваринам. Від четвертої – розум, даний і душі, і янголам.<br />
<br />
Цар, уздрівши образ, мовив: «Ох, Флорентино, себто душе, маєш над усіх полюбити цього маляра – Господа нашого Ісуса Христа, що власною кров’ю намалював тебе такою красунею!»Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-16308432786346097572016-08-27T16:05:00.000+03:002016-08-27T16:05:52.990+03:00160 років від народження Івана Франка<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-Cy_2BIB6Vg4/UaXawrA1PPI/AAAAAAAAAzs/9Mcuv6l47hMJgZshFGImaRJpVZSqNW2QgCPcB/s1600/Ivan_Franko-1898.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="640" src="https://1.bp.blogspot.com/-Cy_2BIB6Vg4/UaXawrA1PPI/AAAAAAAAAzs/9Mcuv6l47hMJgZshFGImaRJpVZSqNW2QgCPcB/s640/Ivan_Franko-1898.jpg" width="420" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Іван Франко. 1898 р. <a href="http://commons.wikimedia.org/wiki/File:Ivan_Franko_%281898%29.png">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>Досліджував він і збірку <i>Gesta Romanorum</i>, зокрема її <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2013/05/gesta-romanorum.html">рецепцію на українських землях</a>.<br />
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-37661262786673008242016-01-14T11:44:00.000+02:002016-01-14T12:19:41.410+02:00Траянова колона і Траянів полководець<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-FL1QqD61P14/VpdqzlK_czI/AAAAAAAABEY/2LHN41JAZo8/s1600/trajan-column.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="640" src="http://1.bp.blogspot.com/-FL1QqD61P14/VpdqzlK_czI/AAAAAAAABEY/2LHN41JAZo8/s640/trajan-column.jpg" width="449" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Колона Траяна<br />
Рим, 113 р. н. е. <a href="https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Trajan_column_(Rome)_September_2015-2.jpg">(C)</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Славнозвісна колона Траяна в Римі, вкрита спіральною стрічкою барельєфів, що увічнюють перемоги імператора над племенами даків. Оповідка 110 <i>Діянь римських</i> – це <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/09/cx.html">легенда про Траянового полководця Євстахія Плакиду</a>, який теж міг бути причетним до його перемог.<br />
<br />
А колоні присвячено цілий сайт <a href="http://www.trajans-column.org/">www.trajans-column.org</a> де можна і детально роздивитися її, і довідатися про неї все, що ви хотіли знати, але боялися запитати :)Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-28071831473542971962015-03-07T00:01:00.002+02:002015-03-07T00:01:45.475+02:00Оповідка CV. Про віддяку за добро, а надто за праведний судПравив колись велемудрий Теодосій, який зір утратив. Він видав закон, щоб у його палатах повісили дзвона, і щоб кожен, хто матиме якусь справу, власноруч бив у нього; на той бій мав сходити поставлений для цього суддя і кожному чинити по правді.<br />
<br />
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://3.bp.blogspot.com/-v9rdEe9Y1Co/VPoiuMl07XI/AAAAAAAABBQ/pfVPpEyYlkg/s1600/frog-and-snake-proc.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://3.bp.blogspot.com/-v9rdEe9Y1Co/VPoiuMl07XI/AAAAAAAABBQ/pfVPpEyYlkg/s1600/frog-and-snake-proc.jpg" height="400" width="331" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Змія і жаба. З рукопису алхімічного трактату.<br />
Англія, 2-а пол. XV ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=3670&CollID=8&NStart=2407">(С)</a></td></tr>
</tbody></table>
Жила там змія, що зробила собі кубло під самою линвою дзвона і невдовзі вивела змієнят. Коли малята вже навчилися повзати, вона подалася з ними на прохід за місто. Поки змії не було, до кубла залізла жаба і захопила його. Повернулася змія із змієнятами, побачила, що в її кублі жаба, та й ну з нею битися, проте здолати не могла: так і залишилося кубло зайнятим. Як побачила це змія, обвилася хвостом довкола линви, щосили її смикнула і вдарила, немовби промовляючи: «Зійди, судде, і вчини мені по правді, бо жаба кривду вчинила, захопивши моє кубло!» Почув суддя дзвін, зійшов і, побачивши, що це змія за линву смикає, бо жаба зайняла її домівку, піднявся назад і про все доповів цареві. Мовив йому цар: «Піди, вижени жабу і вбий її, щоб змія повернулася до себе додому!» Так усе й сталося.<br />
<br />
Згодом, коли цар одного дня лежав у постелі, до його покою вповзла змія, а в пащі у неї – коштовний камінь. Побачивши це, слуги загукали, що, мовляв, змія у покої; а цар їм: «Не чіпайте її. Певен, що вона мені не зробить нічого злого». Тоді змія заповзла до царя на ложе й наблизилася до обличчя; а коли вже до самих очей добралася, впустила йому камінь на лице і мерщій виповзла з покою. Торкнувся той камінь обох царевих очей і він прозрів. Непомалу радіючи, цар наказав відшукати змію, але її так і не знайшли.<br />
<br />
Цар вельми тим каменем дорожив і в мирі життя скінчив.<br />
<a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, тим царем можна вважати кожну світську людину, яка, хоч і мала б над собою панувати, зостається сліпою до всього духовного, але ясно зрячою – до всього тимчасового. Підвішений дзвін – то язик проповідника; він має у певний час дзвонити. Линва дзвона – Святе Письмо. Нею проповідник має сходити й сповіщати про чесноти і пороки: про те, що грішники завдяки чеснотам у небеса вознесуться, а через гріхи – в ад западуться. Змія, що зробила собі гніздо під линвою, – второпний сповідник, який має в тому гнізді, тобто в серці грішника, виводити малят, себто добрі чесноти. Якщо ж котресь із чуттів осквернене або затруєне гріхом, то він мусить дзвонити за допомогою Святого Письма; тоді мусить зійти суддя, тобто розум, і все видати й виправити в істинній сповіді. Однак предстоятелі та сповідники часто бувають мляві та недбалі: ходять назовні, до мирських речей. Тоді їхні піддані наражаються на небезпеку, бо домівку займає жаба, тобто диявол.<br />
<br />
Що ж робити? Певна річ, сповідник мусить повернутися до грішника, ведучи з собою малят, себто добрі чесноти. Дві речі має змія: їдь покаяння і протиотруту відпущення на спасіння душі. Тим-то й мусить боротися з дияволом, повчаючи грішника, як чинити йому опір. Отак і виганятимеш диявола із серця грішника.<br />
<br />
Далі. Змія принесла в пащі камінь та ін. Отак і второпний сповідник має за допомогою Святого Письма дати грішникові камінь, тобто Христа: через його силу грішник зможе собі духовний зір повернути, а відтак і вічне життя здобути.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-75067355478654823582014-12-31T19:12:00.000+02:002014-12-31T19:12:12.767+02:00З Новим роком!Цього року ми вийшли друком. Порівняно з усіма трагедіями - це маленький позитив, але все ж позитив. Дякуємо всім теперішнім та майбутнім читачам.<br />
<br />
Читайте у Новому році хороші книжки, від цього світ стає кращим.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-72976982161218180272014-09-11T21:57:00.000+03:002014-09-11T21:57:37.287+03:00Діяння римські - у 20-ці найкращих книжок Форуму видавців!<a href="http://bit.ly/1uxOFpt">А також одержали відзнаку Асоціації випускників Львівського національного університету імені Івана Франка</a>.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-57059787468081145822014-09-11T21:08:00.000+03:002014-09-11T21:10:01.025+03:00Діяння римські на Форумі видавців - 2014Вітаємо всіх з черговим Форумом видавців у Львові! А особливо з тим, що на книжковому ярмарку, який відбувається в межах Форуму, можна придбати <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2014/07/blog-post.html">українське видання <i>Діянь римських</i></a>. Запрошуємо до торгових точок видавництва "Апріорі".<br />
<br />
Всередині Палацу мистецтв це <b>стенд 325 (3-й поверх)</b>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://3.bp.blogspot.com/-GRS8QRtRz9w/VBHjkmTbjZI/AAAAAAAAA_w/TlyNCsjQO3M/s1600/zal-3poverkh.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://3.bp.blogspot.com/-GRS8QRtRz9w/VBHjkmTbjZI/AAAAAAAAA_w/TlyNCsjQO3M/s1600/zal-3poverkh.jpg" height="320" width="309" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">(клацніть, щоб збільшити)</td></tr>
</tbody></table>
<a name='more'></a><br />
У галереї при вході до Палацу мистецтв з боку подвір'я - <b>стенд 23</b>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-eLdxf3ybsU8/VBHjt4ZLssI/AAAAAAAAA_4/fcr4CkeoQrM/s1600/galereja.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://2.bp.blogspot.com/-eLdxf3ybsU8/VBHjt4ZLssI/AAAAAAAAA_4/fcr4CkeoQrM/s1600/galereja.jpg" height="161" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">(клацніть, щоб збільшити)</td></tr>
</tbody></table>
<br />
На самому подвір'ї Палацу мистецтв - <b>намет 53</b>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-Ix8oVv_g3UY/VBHj7e-OCbI/AAAAAAAABAA/3L8sRY4CpnE/s1600/ploshcha.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://1.bp.blogspot.com/-Ix8oVv_g3UY/VBHj7e-OCbI/AAAAAAAABAA/3L8sRY4CpnE/s1600/ploshcha.jpg" height="320" width="226" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">(клацніть, щоб збільшити)</td></tr>
</tbody></table>
<br />
Ярмарок також працює на алеї проспекту Свободи, там шукайте <b>намети 14 і 15</b>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://4.bp.blogspot.com/-7XaKIvpnUVo/VBHkEjgqLgI/AAAAAAAABAI/LoXOcjvrqmM/s1600/prospekt.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://4.bp.blogspot.com/-7XaKIvpnUVo/VBHkEjgqLgI/AAAAAAAABAI/LoXOcjvrqmM/s1600/prospekt.jpg" height="209" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">(клацніть, щоб збільшити)</td></tr>
</tbody></table>
<br />
Гарних вражень від Форуму і вдалих книжкових придбань!Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-87932230457566852722014-09-05T13:04:00.000+03:002014-09-11T20:39:22.611+03:00Запрошуємо на семінар-презентацію!Всіх, хто буде у Львові і хто нас любить :)<br />
<br />
Можна буде послухати балачку перекладача про особливості мови <i>Діянь римських</i> і їх відтворення українською, запитати його про все, що стосується твору та перекладу, а також купити <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2014/07/blog-post.html">українське видання</a> за особливою ціною!<br />
<br />
<b>9 серпня 2014 р. (вівторок), 15:00<br />
Львів, Український католицький університет (вул. Козельницька,2А), ауд. 424.</b> <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://4.bp.blogspot.com/-7Zht05RThrE/VAmItdRRv9I/AAAAAAAAA_E/NLKgqaaNkoY/s1600/prezentatsija-afisha.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="http://4.bp.blogspot.com/-7Zht05RThrE/VAmItdRRv9I/AAAAAAAAA_E/NLKgqaaNkoY/s640/prezentatsija-afisha.jpg" /></a></div><br />
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-59405573476837055492014-07-08T18:48:00.000+03:002016-08-27T15:56:07.195+03:00Загляньмо всередину...Для всіх, хто ще не мав змоги потримати в руках <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2014/07/blog-post.html">українське видання <i>Діянь римських</i></a>, навмання розгортаємо кілька сторінок. Це - лише невелика частина красоти ;)<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-vXYeXZeLFvM/U7wP5rtXPPI/AAAAAAAAA-Y/gb5fTHU3tyY/s1600/rozvorot-88-89.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://2.bp.blogspot.com/-vXYeXZeLFvM/U7wP5rtXPPI/AAAAAAAAA-Y/gb5fTHU3tyY/s1600/rozvorot-88-89.jpg" height="202" width="320"></a></div><a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://3.bp.blogspot.com/-mTRFSE-Q9uA/U7wPxde_cjI/AAAAAAAAA-A/g6m1NZI8zKM/s1600/rozvorot-124-125.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://3.bp.blogspot.com/-mTRFSE-Q9uA/U7wPxde_cjI/AAAAAAAAA-A/g6m1NZI8zKM/s1600/rozvorot-124-125.jpg" height="202" width="320"></a></div><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-Wilpv6wp4xE/U7wP0AU93sI/AAAAAAAAA-I/PnulBZ0KdBs/s1600/rozvorot-280-281.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://1.bp.blogspot.com/-Wilpv6wp4xE/U7wP0AU93sI/AAAAAAAAA-I/PnulBZ0KdBs/s1600/rozvorot-280-281.jpg" height="202" width="320"></a></div><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-Vb8GjYjH1n0/U7wP3drvo1I/AAAAAAAAA-Q/0rxeOLVbOfg/s1600/rozvorot-372-373.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://2.bp.blogspot.com/-Vb8GjYjH1n0/U7wP3drvo1I/AAAAAAAAA-Q/0rxeOLVbOfg/s1600/rozvorot-372-373.jpg" height="202" width="320"></a></div><br />
Зображення, використані для ілюстрування книжки, – автентичні витвори епохи, всі вони взяті із середньовічних рукописів. Підшукати їх було справою нетривіальною, адже із збережених манускриптів збірки <i>Gesta Romanorum</i> жоден не містить фігуративних ілюстрацій. Однак потрібний матеріал знайшовся в інших тогочасних ілюстрованих рукописах, які містять зображення відповідних осіб, істот чи речей, а деколи й близькі чи аналогічні сюжети.<br />
<br />
Нічого не домальовано, лише вправно й дуже делікатно опрацьовано. Дякуємо художнику-оформлювачеві Юрію Беглярову, справжньому майстрові своєї справи!Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-22479257132017396022014-07-03T12:49:00.000+03:002020-06-05T17:15:00.887+03:00Видано!Український переклад збірки <i>Gesta Romanorum</i> побачив світ у львівському видавництві <a href="http://apriori.lviv.ua/">«Апріорі»</a>. <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://3.bp.blogspot.com/-pScUOrB70x8/U7UhgSaI0uI/AAAAAAAAA9Y/Hon381Ktkhs/s1600/gr-ukr-paranko.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="http://3.bp.blogspot.com/-pScUOrB70x8/U7UhgSaI0uI/AAAAAAAAA9Y/Hon381Ktkhs/s1600/gr-ukr-paranko.jpg" width="449" /></a></div><br />
<b><i>Діяння римські (Християнські притчі Середньовіччя)</i> / переклав з латини Ростислав Паранько. Львів: Видавництво «Апріорі», 2014. 448 с.; іл.; палітурка.</b><br />
<br />
<i>Діяння римські</i> – твір, від самого свого постання у XIV ст. спрямований на поєднання приємного з корисним. Приваблюючи увагу слухачів екзотичними, захопливими, а деколи й пікантними «давньоримськими» оповідками, середньовічні проповідники спонукали свою паству до благочестивого життя і турботи про спасіння душ.<br />
<br />
Наше видання подібно ж має на меті, з одного боку, принести широкому загалові читачів задоволення від подорожі в барвистий і химерний світ середньовічної уяви, з іншого – послужити спонукою для українських істориків, філологів, релігієзнавців пильніше приглянутися до цієї досі маловідомої в нас пам’ятки давнього європейського письменства.<br />
<br />
Нове українське видання <i>Діянь римських</i> це:<br />
<br />
<ul><li>повний, без жодних спрощень чи скорочень, переклад <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2011/11/gesta-romanorum_30.html">канонічного корпусу збірки</a>, а також додаткових текстів з різних рукописних традицій;<br />
</li>
<li>близько <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2014/07/blog-post_8.html">півтори сотні ілюстрацій</a> (з них вісім повносторінкових кольорових), усі – на основі автентичних зображень із західноєвропейських рукописів XII-XV ст.;<br />
</li>
<li>післямова перекладача, примітки та покажчик біблійних посилань;<br />
</li>
<li><a href="http://bit.ly/1uxOFpt">переможець премії «Найкраща книга Форуму видавців - 2014»</a>!<br />
</li>
</ul>Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-44545248618001367372013-12-31T15:58:00.000+02:002013-12-31T15:59:56.349+02:00З Новим Роком! - Оповідка CCLXX<span style="color: blue;"><b>Нехай ваші коні завжди іржуть вчасно!</b></span><br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-tiopzE2SMO8/UsHL6ygfflI/AAAAAAAAA8Y/s8l9_3symwc/s1600/270-horses.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="http://2.bp.blogspot.com/-tiopzE2SMO8/UsHL6ygfflI/AAAAAAAAA8Y/s8l9_3symwc/s1600/270-horses.jpg" height="287" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Коні. Мініатюра з рукопису бестіарію. Англія, XIII ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=8797&CollID=8&NStart=4751">(C)</a></td></tr>
</tbody></table><br />
Одного разу королівство залишилося без спадкоємця. Стали вельможі шукати, хто по праву має бути королем. Знайшли трьох князів, які мали право на королівство і між якими його треба було розділити. От і кажуть вельможі тим трьом князям: «Найдорожчі, якщо розділити між вами королівство, його могутність зменшиться і може постати розбрат. Отож якби вам було завгодно, щоб лише один король одержав королівство, нам усім це вийде на користь». А ті: «Нам це до вподоби, аби тільки хтось із вас вибрав з-поміж нас короля». Мудреці у відповідь: «Якщо виберемо одного, а іншого ні, можемо когось образити. Проте ми знайшли на це спосіб. Пристанете на нього – буде і вам, і нам шана та вигода, не буде заздрощів і буде усунуто всякий розкол». Князі: «Скажіть нам, що ж то ви за спосіб винайшли». Ті: «А ось який спосіб. Завтра сядете на трьох коней і на лузі, що за містом, скакатимете від початку й до кінця лугу. Чий кінь перший заірже, той буде королем і володарем». А князі: «Ото добра порада!»<br />
<br />
Наступного дня вони приготувалися ту пораду виконати. Проте один князь потайки наказав своєму челяднику, щоб той став край лугу з кобилою, яку княжий кінь зазвичай покривав; і коли побачить, що вони під’їжджають, щоб показав її морду коневі. Той так і зробив...<br />
<br />
Подивитися на перегони князів зібралася сила-силенна народу. І от коли вони рушили, челядник, як йому наказано, виставив на показ морду кобили. Кінь, побачивши кобилу, яку зазвичай покривав, видав голосне іржання, так що весь народ почув. І того князя згідно з угодою відразу обрали королем і коронували.<br />
<a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, королівство – то сей світ, який довго не мав короля, тобто Господа нашого Ісуса Христа. Тому-то мудреці взивали до Бога, кажучи: «Пошли агнця, Господи, владаря землі» і далі [Іс. 16, 1].<br />
<br />
Троє князів – це Отець, Син і Святий Дух, бо вони над усім творінням княжать. Вони змагалися на лузі, тобто у світі, коли Бог послав Сина свого єдинородного задля нашого спасіння. Було троє коней – могутність Отця, мудрість Сина, милість Духа, – і всі вони змагалися з Христом. Але челядник тримав кобилу, тобто Йоан Хреститель тримав людськість Христа, хрестячи його. І ось пролунало іржання, тобто голос із неба: «Це Син мій улюблений, якого я собі уподобав» [Мт. 3, 17]. Отож Бог Отець поставив Його нашим королем, а ми всі маємо коритися Йому; тоді здобудемо вічне життя.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-3450921437832272962013-09-01T07:50:00.000+03:002013-09-01T07:50:03.982+03:00З 1 вересня! - Оповідка XCIII. Про спадок і радість вірної душіОдин могутній володар віддав своїх двох синів у науку, щоб навчалися, вправлялися, а згодом і на службу влаштувалися.<br />
<br />
Минуло трохи часу і батько надіслав їм листа, щоб верталися додому. Почувши це, брати поспішили на батьківщину. Один із них дуже тішився, що повертається; коли він прийшов додому, його радо прийняли і спадкоємцем назвали. А от інший брат вельми зажурився своїм поверненням. Коли він прийшов додому, йому назустріч вибігла мати, кинулася цілувати сина – і відкусила йому вуста. За матір’ю підійшла й сестра і, цілуючи брата, відкусила йому носа. Далі підступив брат і вибрав йому очі, а коли надійшов батько, то вхопив сина за волосся і здер з нього шкіру.<br />
<br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, той багач – Бог, який віддав у науку двох синів – тіло й душу, щоб у школі сього світу навчалися, у добрих ділах вправлялися і своєї спадщини, тобто життя вічного, сподоблялися. Лист – то смерть: його надсилають людині, коли має померти. Душа, возвеселившись, повертається до Бога, а Він її радо приймає і спадщиною наділяє. Інший брат, котрий неохоче відходить, – це тіло, яке своїм поверненням смутиться; воно й не дивно, бо йому дуже скрутно доводиться. Сестра і брат його – то жаби й плазуни, які виїдають йому носа й очі; батько – гниль земна, яка поїдає волосся, шкіру і плоть. Саме про цих родичів мовиться у Йова, глава VII: «Сказав я гнилизні: "Ти – мій батько!", а хробачні: "Ти – мати мені, ти – сестра!"» [Йов 17, 14]. Отож благаймо Господа нашого... і т. д.<br />
<br />
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-15070870572166530492013-08-14T12:13:00.002+03:002013-08-14T12:23:38.237+03:00Gesta Romanorum іспанськоюНайновішим і найповнішим із перекладних видань <i>Діянь римських</i> західноєвропейськими мовами на сьогодні є іспанське, яке вийшло 2004 року в Мадриді:<br />
<br />
<i>Gesta Romanorum: exempla europeos del siglo XIV</i> / Traducción de Jacinto Lozano Escribano. Madrid: Ediciones Akal, 2004.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://2.bp.blogspot.com/-iOOMXyHlQdI/Ugp3SDfou2I/AAAAAAAAA5E/ZWP6btrgInk/s1600/gr-spanish.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" src="http://2.bp.blogspot.com/-iOOMXyHlQdI/Ugp3SDfou2I/AAAAAAAAA5E/ZWP6btrgInk/s400/gr-spanish.jpg" width="283" /></a></div>
<br />
Крім повного й точного сучасного перекладу всіх відомих текстів <i>Gesta Romanorum</i>, оснащеного науковими примітками (котрі, серед іншого, вичерпно коментують джерела цих текстів у давній літературі), справжнім досягненням є об'ємна передмова: ґрунтовне історичне, текстологічне та літературознавче обговорення збірки із залученням найновішого дослідницького інструментарію. З передмовою, а також перекладом кількох перших оповідок, можна ознайомитися, скориставшись <a href="http://books.google.com.ua/books?id=rOSKk8DqZXkC&lpg=PP1&hl=uk&pg=PP1#v=onepage&q&f=false">попереднім переглядом книжки на Google Books</a>.<br />
<br />
Безумовним плюсом іспанського видання є його насиченість корисною для дослідника інформацією; з іншого боку, строге академічне оформлення робить його менш привабливим для ширшого читацького загалу.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-91277590714424347002013-07-15T13:21:00.000+03:002013-07-15T13:24:54.949+03:00Оповідка CXIX. Про те, що людина - найневдячніша в світі істотаОдин цар поставив над своєю державою управителя. І так його серце загордилося та запишалося, що він усіх гнобив, аби тільки все за його велінням діялося.<br />
<br />
Поблизу царських палат був ліс, повен дичини; отож цар звелів накопати ям і вкрити їх листям, щоб звірі, зненацька туди падаючи, ставали здобиччю ловців.<br />
<br />
Трапилося, що їхав тим лісом управитель, і так уже пишалося його серце, що йому здавалося, наче в усьому царстві нема більшого за нього. Їхав, їхав, та й упав до ями і не може вилізти. Того самого дня до ями потрапив лев, потім мавпа, а тоді ще й змія. Побачивши, що оточений тими тварюками, нажаханий управитель закричав. Почув його крик один бідняк на ім’я Ґвідон, який на віслюку возив з лісу дрова, щоб заробити собі поживу, та й підійшов до ями. Став управитель обіцяти біднякові великі багатства, якщо витягне його з ями. А Ґвідон: «Найдорожчий, я живу лише з того, що дрова вожу; змарную свою нинішню працю – зазнаю збитку». Тоді той вірою-правдою пообіцяв, що зробить Ґвідона багачем, аби лиш він його з ями витяг.<br />
<a name='more'></a><br />
Почувши це, бідняк гайнув до міста й повернувся з довгою мотузкою. Він спустив її до ями, щоб управитель оперезався нею і його можна було витягнути. Та щойно мотузку було спущено, до неї кинувся лев і Ґвідон його витяг; лев подякував біднякові та й до лісу подався. Той знову спустив мотузку до ями, аж тут мавпа підскочила; Ґвідон і мавпу витяг, і вона побігла собі до лісу. Знову бідняк кидає мотузку, а на неї змія вистрибує; от і її витягнув Ґвідон, а змія, подякувавши йому, до лісу поповзла. Тоді лицар гукає Ґвідонові: «О найдорожчий, хвала всевишньому, я спекався тих звірів! Скинь-но й мені мотузку». Той так і зробив. Лицар оперезався мотузкою і Ґвідон витяг його; потім і коня витягнули з ями. Управитель притьмом осідлав його та й поскакав до царських палат, а Ґвідон пішов додому. Ґвідонова жінка дуже зажурилася, побачивши чоловіка з пустими руками; та коли він розповів про свою пригоду і про те, що має достойну винагороду одержати, – зраділа. <br />
<br />
Вранці Ґвідон пішов до замку і через воротаря переказав управителеві, що він вже тут; але той і за першим, і за другим разом відповідав, що в вічі не бачив ніякого Ґвідона, і наказував воротареві люто шмагати його, якщо не забереться. Коли бідняк прийшов і втретє, сторож так жорстоко його відшмагав, що залишив напівмертвого. Почула про це Ґвідонова жінка, прийшла з віслюком і відвезла чоловіка додому; він довго хворував і через ту хворобу все своє добро протратив.<br />
<br />
Одного дня, вже одужавши, Ґвідон пішов по дрова; і от бачить десятьох нав’ючених тюками віслюків і лева, який, ідучи позаду, жене їх прямісінько до нього. Придивився Ґвідон пильніше до того лева й одразу впізнав, що це той самий, якого він із ями витягнув. Підійшовши до бідняка, лев дав йому лапою знак, щоб ішов з нав’юченими віслюками додому; той так і зробив. Лев відпровадив Ґвідона з віслюками до самого дому; а коли вже ті зайшли всередину, махнув на прощання хвостом та й побіг до лісу. Ґвідон дав оголосити по всіх церквах, чи хто, бува, не губив віслюків; але не знайшлося нікого, щоб признався до пропажі. Тоді бідняк розв’язав тюки, радий-радесенький знайшов у них силу коштовностей і став багачем.<br />
<br />
Наступного дня Ґвідон знову пішов до лісу, та забув сокиру і не мав чим дрова рубати. Коли це глянув угору – аж там мавпа, та сама, яку витяг із ями. Взялася вона кігтями та зубами ламати паліччя і стільки наламала, що Ґвідон без жодного труду нав’ючив віслюка й пішов собі додому.<br />
<br />
Вибрався він до лісу і на третій день. Сів нагострити сокиру, коли бачить – змія повзе, яку він із ями витяг, а в пащі в неї – камінь, що трьома барвами міниться: з одного боку – білий, з другого – чорний, а з третього – червінню виблискує. Пішов Ґвідон із тим каменем до одного знавця, а той, лиш уздрів його, відразу втямив його силу і залюбки давав за камінь сто флоринів.<br />
<br />
Завдяки силі того каменя Ґвідон великі маєтки надбав і в лицарі вибився. Довідався про те цар, викликав його до себе і зажадав, щоб Ґвідон або віддав йому камінь за гроші, або забирався з королівства. Той у відповідь: «Володарю, продам тобі камінь, але мушу про одну річ попередити: якщо не даси за нього справжньої ціни, він до мене повернеться». Цар заплатив за камінь триста флоринів; аж тут Ґвідон знаходить його в своїй скриньці й подає цареві. Здивований, цар питає його: «Скажи-но, звідки в тебе цей камінь?» Тоді Ґвідон усе йому від початку й до кінця розповів: як управитель упав до ями з левом, мавпою та змією, як Ґвідон замість подяки одержав від управителя рани і як обдарували його лев, мавпа та змія.<br />
<br />
Вислухавши Ґвідона, цар страх як розгнівався на свого управителя та й питає його: «Що це я чую про тебе?» Той не мав що сказати. Тоді цар: «Поганцю, як же невдячно ти повівся з Ґвідоном: він тебе від смерті врятував, а ти його напівмертвим покинув! Нерозумні тварини – лев, мавпа, змія – віддячилися йому, а ти, нещасний, злом відплатив за добро! За це все своє майно і свою посаду віддаси Ґвідонові, а тебе нині засуджую до повішання на шибениці».<br />
<br />
Коли про це почули вельможі того царства, їм сподобався присуд; а Ґвідон управляв державою і в мирі скінчив життя.<br />
<br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, тим царем є Бог, який все бачить. Бідняк – людина, бо вона нічого свого не має; Йов, глава перша: «Нагий вийшов я з утроби матері своєї, нагий і повернусь туди» [Йов 1, 21]. Бог підвищив цього бідняка, поставивши його володарем раю; Псалмопівець: «Все під ноги йому поклав єси...» і далі [Пс. 8, 8]. Яма, до якої він упав, – світ, повен ям, себто небезпек, адже «весь світ лежить у злі» [1 Йо. 5, 19]. В сьому світі злиденна людина падає до багатьох ям; Буття, глава III: «В поті лиця твого...» і далі [Бут. 3, 19].<br />
<br />
До цієї ж ями упав лев, себто Син Божий, який прийняв людську природу і у великих злиднях прожив тридцять літ; Псалмопівець: «Я буду з ним у скруті...» і далі [Пс. 91 (90), 15]. Це той лев, про якого мовиться в Одкровенні, глава VIII: «Переміг лев від племені Юди...» і далі [Од. 5, 5].<br />
<br />
Потім упала мавпа, себто твоя совість. Неначе мавпа, вона дряпає все, що їй не подобається, завше докоряючи за гріх.<br />
<br />
А ще впала до ями змія, тобто предстоятель чи сповідник, який має зійти додолу з грішником, себто разом з ним страждати через гріхи; Друге послання до Коринтян, глава VI: «Хто слабує, а я не слабую?» [2 Кр. 11, 29]<br />
<br />
Далі Ґвідон витягнув управителя мотузкою; отак і Син Божий мотузкою страстей своїх витягнув нас із ями злиденності та влади диявола. Проте нещасна людина, не зважаючи на це, ображає Бога – щоразу, коли грішить проти Божого закону.<br />
<br />
Ґвідона відшмагали; отак і людина, коячи смертний гріх, скільки її снаги знову й знову розпинає Бога. Однак лев, себто Бог, уряджаючи з людиною, дав у владу Христові, як людині, десять нав’ючених віслюків, тобто всі свої старозавітні та новозавітні заповіді. Виконуватимемо їх – вічного багатства досягнемо.<br />
<br />
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right; margin-left: 1em; text-align: right;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-xU0puXwBbxY/UePLfOpuzzI/AAAAAAAAA3A/sA_xyOQM58o/s1600/119-chopping.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="400" src="http://1.bp.blogspot.com/-xU0puXwBbxY/UePLfOpuzzI/AAAAAAAAA3A/sA_xyOQM58o/s400/119-chopping.jpg" width="257" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Дроворуб.<br />
Мініатюра з рукопису Псалтиря.<br />
Фландрія, бл. 1300 р. <a href="http://bodley30.bodley.ox.ac.uk:8180/luna/servlet/detail/ODLodl~1~1~42830~118674:Psalter">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>Ґвідон рубав дрова – себто твоя совість спонукає до того, чим зможеш прикрити свої тіло й душу в судний день і завдяки чому здобудеш вічний спочинок; якщо ж проти совісті чинитимеш, підеш до пекла.<br />
<br />
Змія дала Ґвідонові камінь, що мінився трьома барвами; отак і предстоятель чи сповідник, навчаючи Святого Письма, можуть здобути камінь, тобто Христа. Камінь був чорний, червоний і прекрасно-білий. Отак і Христос «найкращий на вроду між людськими синами» [Пс. 45 (44), 3]; чорний – від страстей, які перетерпів; червоний – від крові, яку пролив. Хто носить з собою той камінь, має достаток і не знає нужди. Цього каменя не зможеш продати, хіба що за ту ціну, яку сплатив Христос, тобто через каяття, сповідь і покуту.<br />
<br />
Невдячні на пекельній шибениці будуть повішені, а обрані життя вічне здобудуть. Нехай нам... і т. д.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-21683868264865083122013-07-02T19:56:00.000+03:002013-07-15T13:26:20.649+03:00Das älteste Märchen- und Legendenbuch des christlichen MittelaltersОбкладинка <span style="font-family: "Times New Roman"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-language: AR-SA; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;">«</span>кишенькового<span style="font-family: "Times New Roman"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-language: AR-SA; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;">»</span> перевидання добірки оповідок з <i>Gesta Romanorum</i> у німецькому перекладі, яку <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/07/gesta-romanorum.html">уклав Герман Гессе</a>.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-tTrOzIS170Q/UdMDuiFV_tI/AAAAAAAAA2A/5JpjbUFmo9U/s472/marchen-und-legendenbuch.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="640" src="http://2.bp.blogspot.com/-tTrOzIS170Q/UdMDuiFV_tI/AAAAAAAAA2A/5JpjbUFmo9U/s640/marchen-und-legendenbuch.jpg" width="404" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Frankfurt: Insel Verlag, 1978. <a href="http://www.booklooker.de/B%FCcher/Hesse+Gesta-Romanorum-Das-%E4lteste-M%E4rchen-und-Legendenbuch-des-christlichen-Mittelalters/id/A01jnImJ01ZZx">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>
Малюнок на обкладинці ілюструє оповідку 119 <span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-bidi-language: AR-SA; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;"><span style="font-family: "Times New Roman"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-language: AR-SA; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;">«</span><a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2013/07/cxix.html">Про те, що людина – найневдячніша в світі істота</a></span><span style="font-family: "Times New Roman"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-language: AR-SA; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;">».</span><br />
<br />Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-11911808913277700702013-06-10T10:03:00.000+03:002013-06-10T10:03:01.104+03:00Вона не щадить і Великих... – Оповідка XXXI. Про невблаганність смертіЧитаємо, що коли помер Олександр, до нього посходилися численні філософи, і один з них мовив: «Олександр золото ховав до скарбниці, а нині його самого в золоті ховають». <br />
<br />
А інший каже: «Вчора Олександрові було цілого світу мало, а нині йому вдосталь трьох-чотирьох ліктів савану».<br />
<br />
А ще інший каже: «Вчора Олександр багатьох від смерті рятував, а нині сам від її стріл упав».<br />
<br />
А ще інший каже: «Вчора він землю топтав, а нині його самого земля накрила».<br />
<br />
А ще інший каже: «Вчора всі Олександра боялися, а нині його за ніщо мають».<br />
<br />
А ще інший каже: «Вчора Олександр мав силу-силенну друзів, а нині не має жодного».<br />
<br />
А ще інший каже: «Вчора Олександр військо вів, а нині військо його несе в домовині».<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-f189yJep-3Y/Ua7hdP4ctWI/AAAAAAAAAz8/ko6dc-zknrc/s1600/031-death-of-Alexander.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="250" src="http://1.bp.blogspot.com/-f189yJep-3Y/Ua7hdP4ctWI/AAAAAAAAAz8/ko6dc-zknrc/s320/031-death-of-Alexander.jpg" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Смерть Олександра.<br />
Мініатюра з рукописного збірника поем та романів.<br />
Франція, сер. XV ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=18385&CollID=16&NStart=150506">(C)</a></td></tr>
</tbody></table><a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, Олександром можна вважати кожного багатія сього світу, який лише про світське дбає. Вмираючи, сьогосвітні люди більше піклуються про пишний похорон, ніж про душу, яка улягає мукам.<br />
<br />
Філософи, що зійшлися, – це вчителі та Святого Письма тлумачі. Багатії сього світу зробили Олександрові домовину із сьогосвітнього золота. Це означає, що людина має сповнитися земними благами, себто добрими ділами: давати милостиню, одягати нагого тощо. Цим вона збирає для своєї душі скарби на небі.<br />
<br />
Далі. Жадібному цілого світу мало, бо що більше має, то більше прагне; це безумство, бо вмираючи, втрачає сей світ. Усіма своїми трудами здобуде три-чотири лікті савану – і то ще буде багато.<br />
<br />
Далі. Багачі, доки живі, панують, та як помруть, кожен бідняк супроти них – пан. Доки живий багач, багатьох може порятувати від смерті, та хоч би який могутній, неминуче від її стріл поляже.<br />
<br />
Далі. Людина володіє землею, та як помре, земля нею заволодіє, бо земля поглинає ціле людське тіло. Доки жива людина, її бояться (адже написано: «Обличчя людини – обличчя лева» [Пор. Єз. 1, 10]), та як помре, всі її за ніщо матимуть.<br />
<br />
Далі. Доки жива людина, має друзів, та як помре, – відійдуть і залишать її саму. Доки людина жива, багатьох захоплює і веде за собою, та як помре, її саму понесуть; тому Христос і каже Петрові: «Інший тебе підпереже і поведе, куди не захочеш» [Йо. 21, 18].Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-38741185330503907042013-05-29T13:58:00.000+03:002013-05-29T13:58:03.044+03:00Іван Франко і Gesta Romanorum<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right; margin-left: 1em; text-align: right;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-Cy_2BIB6Vg4/UaXawrA1PPI/AAAAAAAAAzs/uQIBenf7n-Q/s1600/Ivan_Franko-1898.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="320" src="http://1.bp.blogspot.com/-Cy_2BIB6Vg4/UaXawrA1PPI/AAAAAAAAAzs/uQIBenf7n-Q/s320/Ivan_Franko-1898.jpg" width="210" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Іван Франко. 1898 р. <a href="http://commons.wikimedia.org/wiki/File:Ivan_Franko_%281898%29.png">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>Здається, невтомний Франко торкався, бодай побіжно, усіх можливих тем з історії літератури. Не оминув він своєю увагою і <i>Діяння римські</i>, надто ж рецепцію їх на українських землях.<br />
<br />
Зокрема, у праці <i>Карпато-руське письменство XVII-XVIII вв.</i> (Львів: З друкарні Наукового товариства імени Шевченка, 1900) Франко у розділі XII, на с. 91-95 подає опис рукописного збірника, до якого, серед низки інших творів, увійшов найповніший варіант староукраїнського перекладу оповідок із збірки <i>Gesta Romanorum</i>. Як і інші <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/10/gesta-romanorum.html">староукраїнські переклади <i>Діянь римських</i></a>, його було здійснено з <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/05/historye-rozmaite-rzymskie.html">польського стародруку</a>; відрізнявся ж він тим, що охопив усі 39 оповідок, які містилися в польській версії, тим часом як до інших збірників входили тільки окремі з них. Підпис власника дав цій пам’ятці умовну назву «рукопис Стефана Самборини».<br />
<a name='more'></a><blockquote>Так називаю сей рукопис, що переховує ся тепер у біблїотецї перемиської капітули під сиґн. LI. l. 8, від його колишнього властителя, що підписав ся на марґінесі. Се показна книжка, писана кількома руками в першій половинї XVIII в. десь у західно-карпатських горах. Письмо полууставне, папір грубий, зложений у 4-ку, книга крім титулу добре захована, в старій шкіряній оправі, має на хребтї старий напис: „Исторіе розмаите зъ Рымскихъ и тежъ иншихъ авторовъ коротко зебране“. Карток ненумерованих 409, початку тексту і загального титулу нема.</blockquote>На жаль, згодом рукопис безслідно зник із книгозбірні, де він, згідно зі свідченням Франка, зберігався ще на початку XX ст., а тому нагода потримати його в руках, найімовірніше, назавжди втрачена для дослідників. Отже, усім, що знаємо про переклад <i>Gesta Romanorum</i>, який увійшов до рукопису Самборини, завдячуємо описові та побіжним зауваженням Івана Франка. Між іншим, із с. 94-95 його праці бачимо, що сам Франко був не надто високої думки про якість староукраїнського перекладу:<br />
<blockquote>Отсей переклад „Gesta Romanorum“ доконано з польської друкованої книжки; про се можна впевнити ся порівнюючи поданї тут титули оповідань з польськими (див. Historye rzymskie, wydał Dr. Jan Bystroń, Bibliot. pisarzów polskich, Kraków, 1894). Переклад держить ся невільничо польського оріґіналу, так що декуди можна його розуміти тілько при помочи польського тексту, прим. коли польське łotrowie перекладає на лютрове і т. и.</blockquote>Та найбільше автентичної інформації про зміст і характер перекладу <i>Діянь римських</i> – у зафіксованому Франком на с. 92-94 переліку заголовків оповідок. Його й подаємо на останок, долучаючи нумерацію за <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2011/11/gesta-romanorum_30.html">виданням Остерлея</a> і посилання (якщо є) на наші переклади сучасною українською.<br />
<blockquote>12. <b>Гисториє розмаите з римскїхъ и тежъ иншихъ акторовъ</b> [sic!] <b>коротко зобраны</b> (стор. 115-480). Се переклад звісної збірки Gesta Romanorum, доконаний із польського. Подаю тут титули поодиноких роздїлів:<br />
<br />
1) <b>О пониженю порожнеи хвалы</b> (стор. 115-121) і <b>Выкладъ тогож ωбычаю</b> (стор. 121-123). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2011/11/blog-post_28.html">Оповідка 8</a>><br />
<br />
2) <b>Ω уважаню вѣчности</b> (стор. 123-129) і <b>Выкладъ того ωбычайный</b> (стор. 129-131). <Оповідка 5><br />
<br />
3) <b>Гистория ω Аполонѣ крулю Тирским и Тарсиєи кролевнѣ, на прикладъ, ижъ смуток перемѣняєт ся во радость</b> (стор. 131-199). <Оповідка 153><br />
<br />
4) <b>Прикладъ ω хитрости диябелскей, яко суды боски сут справедливи</b> (стор. 199-207). <Оповідка 80><br />
<br />
5) <b>Прикладъ ω дивном рядѣню Б<о>жомъ и ω початю с<вя>того Григория</b> (стор. 207-236) і <b>Выкладъ того ωбычайный</b> (стор. 236-242). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2013/03/lxxxi.html">Оповідка 81</a>><br />
<br />
6) <b>Прикладъ ω пышным цезарю Иωвианѣ и ω єго униженю, иже Г<оспо>дь Б<о>гъ частокротъ пишних понижа</b> [sic!] <b>а покорных подвыша</b> [sic!] (стор. 242-257), і <b>Выкладъ того ωбычайный</b> (стор. 258-263) <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/04/lix.html">Оповідка 59</a>> <...><br />
<br />
7) <b>Прикладъ ω досконалости</b> (стор. 263-269) і <b>Выкладъ того ωбычайный</b> (стор. 269-274). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2011/12/lvii.html">Оповідка 57</a>><br />
<br />
<С. 93><br />
<br />
8) <b>Прикладъ ω памяти смерти, абы чловекъ не грѣшилъ</b> (стор. 274-279) і <b>Выкладъ т<ого> ωб<ычайный></b> (стор. 279-282). <Оповідка 56><br />
<br />
9) <b>Прикладъ ω утратѣ душней и ранах душъ забиваючихъ</b> (стор. 282-289) і <b>Выкладъ</b> (стор. 289-291). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/06/voodoo-people-ccii.html">Оповідка 102</a>><br />
<br />
10) <b>Прикладъ ω ростропности, абысме вшитко добрїм умыслом чинили</b> (стор. 291-301). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/07/ciii.html">Оповідка 103</a>><br />
<br />
11) <b>Прикладъ ω хитрей зрадѣ невѣсткой и ω заслѣпленю зрадченыхъ</b> (стор. 301-311) і виклад (стор. 311-315). <Оповідка 120><br />
<br />
12) <b>Прикладъ ω невдячности чловечеи з добродѣиствъ повшехныхъ</b> (стор. 315-329) і виклад (стор. 329-331). <Оповідка 119><br />
<br />
13) <b>Прикладъ, же не маме женам вѣрити, ани юм жадных таємнїцъ ωповѣдати</b> (стор. 326-329) і виклад (стор. 329-331). <Оповідка 124><br />
<br />
14) <b>Другий прикладъ, яко не маме женам жадных таємницъ вѣрити</b> (стор. 331-333) і виклад (стор. 339-342). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2013/04/cxxvi.html">Оповідка 126</a>><br />
<br />
15) <b>Прикладъ ω несправедливости и лакомствѣ и караню за не</b> (стор. 334-339) і виклад (стор. 339-342). <Оповідка 128><br />
<br />
16) <b>Прикладъ ω сталости в добрыхъ учинакахъ вѣрным пожиточный</b> (стор. 342-359) і виклад (стор. 359-362). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/03/clxxvii.html">Оповідка 177</a>><br />
<br />
17) <b>Прикладъ ω вѣрности и милости, же правда ωт смерти выбавлятъ</b> (стор. 362-370) і виклад (стор. 370-372). <Оповідка 171><br />
<br />
18) <b>Прикладъ ω великои справедливости божеи, иж суди єго скрыти сут</b> (стор. 373-376). <Оповідка 127><br />
<br />
19) <b>Прикладъ ω пожитку ωпатрности во вшитких рѣчахъ</b> (стор. 376-379) і виклад (стор. 379-381). <Оповідка 79><br />
<br />
20) <b>Прикладъ, же кажды пастыръ ма старати ся ω ωвечкахъ своихъ</b> (стор. 381-383) і виклад (стор. 383-385). <Оповідка 136><br />
<br />
21) <b>Прикладъ ω страшномъ судѣ ωстатнемъ для вшиткихъ грѣшныхъ</b> (стор. 385-389). <Оповідка 143><br />
<br />
22) <b>Прикладъ, же кто неωкрещеный, не буде збавленый</b> (стор. 390-393) і виклад (стор. 393-394). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/10/lxxvi.html">Оповідка 76</a>><br />
<br />
23) <b>Прикладъ, абысме чули ω зрадѣ диябелскеи, абы насъ злый д[у]хъ не зрадилъ</b> (стор. 394-397) і виклад (стор. 397-399). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/02/cvi.html">Оповідка 106</a>><br />
<br />
24) <b>Прикладъ, яко правды для преслѣдованя не маме ωтступовати</b> (стор. 399-400) і виклад (стор. 400-401). <Оповідка 58><br />
<br />
25) <b>Прикладъ хвалебный, же милосердными учинками маме ωфѣру чинити Г<оспо>ду Б<о>гу</b> (стор. 401-404) і виклад (стор. 404-405). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/01/xlvii.html">Оповідка 47</a>><br />
<br />
26) <b>Прикладъ, же тылко сами справедливы внийдутъ до царства небесного</b> (стор. 406-407) і виклад (стор. 408-409). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/05/xlv.html">Оповідка 45</a>><br />
<br />
27) <b>Прикладъ, же порожне єстъ коханя во вшыткихъ рѣчахъ свѣцкихъ</b> (стор. 409-414) і виклад (стор. 414-416). <Оповідка 63><br />
<br />
<С. 94><br />
<br />
28) <b>Прикладъ, абысме сталость мали в добрыхъ учинкахъ</b> (стор. 416-418) і виклад (стор. 418-420). <Оповідка 66><br />
<br />
29) <b>Прикладъ, абысме чистость и вѣрность малженску любили</b> (стор. 420-424) і виклад (424-425). <Оповідка 69><br />
<br />
30) <b>Прикладъ, же маме правду вызнавати аж до смерти</b> (стор. 426-427) і виклад (стор. 427-428). <Оповідка 68><br />
<br />
31) <b>Прикладъ приводячий, абысме были покорного и чистого и скрушенного сердца</b> (стор. 429-432). <Оповідка 70><br />
<br />
32) <b>Прикладъ приводячий, абысме ся невдячности варовали</b> (стор. 432-434) і виклад (стор. 435-436). <Оповідка 72><br />
<br />
33) <b>Прикладъ, же лакомство внωго [sic! зам. много] людии заслѣпят, абы правды не узнавали</b> (стор. 436-439) і виклад (стор. 439). <Оповідка 73><br />
<br />
34) <b>Приклатъ</b> [sic!]<b>, же кождый грѣх безъ розпачи не буде ωтпущенный</b> (стор. 439-442) і виклад (стор. 442-444). <Оповідка 18><br />
<br />
35) <b>Прикладъ, абысме памятали на добродѣиство намъ учинено</b> (стор. 444-445) і виклад (стор. 446). <Оповідка 104><br />
<br />
36) <b>Прикладъ напоминаючи, абысме ωбѣтницу иншимъ выполнили</b> (стор. 446-450) і виклад (стор. 450-451). <Оповідка 108><br />
<br />
37) <b>Прикладныи животъ святого Алеξия, абесме роскошами тогосвѣтными взгардили</b> (стор. 451-460) <Оповідка 15> <...><br />
<br />
38) <b>Прикладныи животъ святого Євстафия къ навернѣню блудящихъ</b> (стор. 460-476). <<a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/09/cx.html">Оповідка 110</a>><br />
<br />
39) <b>Прикладъ, же презрѣню божему жаден ся противити не можетъ</b> (стор. 476-480). <Оповідка 20></blockquote>Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-56025303842354479012013-05-14T16:39:00.002+03:002013-05-14T16:39:59.784+03:00Готично!<span id="goog_1782094682"></span><span id="goog_1782094683"></span>Знову аркуш із середньовічного рукопису <i>Gesta Romanorum</i>, цього разу не початковий, а завершальний.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://2.bp.blogspot.com/-VDdcBrKMdFo/UZI9lN4IEAI/AAAAAAAAAy8/XCWmBo_XuPs/s1600/AT4000-667_146r.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="640" src="http://2.bp.blogspot.com/-VDdcBrKMdFo/UZI9lN4IEAI/AAAAAAAAAy8/XCWmBo_XuPs/s640/AT4000-667_146r.jpg" width="435" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Рукопис <i>Діянь римських</i>. 1387 р. <a href="http://www.ksbm.oeaw.ac.at/_scripts/php/msDescription2.php?ID=31356">(C)</a> </td></tr>
</tbody></table>
<br />
Він містить кінцівку моралізації оповідки 212, яка стоїть останньою в цьому рукописі, а також, у самому низу, колофон - «вихідні дані», з яких довідуємося точну дату, коли переписувач закінчив свою працю:<br />
<blockquote class="tr_bq">
Expliciunt Gesta Romanorum. Finitum sub Anno Domini M<sup>o</sup> CCC<sup>o</sup> LXXXVII<sup>mo</sup> est hoc opus in die Palmarum.<br />
<br />
Завершуються Діяння римські. Діло закінчено року Божого 1387, на Вербну неділю [31 березня]. </blockquote>
Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-8156812214008468932013-05-03T10:28:00.000+03:002013-05-03T10:28:32.947+03:00Оповідка CCLVIЧитаємо в «Шкільній історії», що Соломон мав струся, в якого було пташеня. Соломон ростив те пташеня в скляній клітці. Струсь, не маючи змоги добратися до пташеняти, приніс із гнойовища черв’яка і помазав клітку його кров’ю. Клітка відразу розламалася і струсь визволив своє пташеня.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://3.bp.blogspot.com/-noch8Lqc4DY/UYH_Xemnj8I/AAAAAAAAAw8/_1s_FIpOR04/s1600/256-ostrich.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="400" src="http://3.bp.blogspot.com/-noch8Lqc4DY/UYH_Xemnj8I/AAAAAAAAAw8/_1s_FIpOR04/s400/256-ostrich.jpg" width="326" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Струсь визволяє пташеня.<br />
З рукопису: <i>Speculum humanae salvationis</i>.<br />
Іспанія, 1-а пол. XV ст. <a href="http://bodley30.bodley.ox.ac.uk:8180/luna/servlet/detail/ODLodl%7E1%7E1%7E40591%7E109173:Speculum-humanae-salvationis">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>
<br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Той черв’як – Христос, що про Нього мовить Псалом: «Я – черв’як, не людина» [Пс. 22 (21), 7]. Адже черв’як з’являється не через плотське породження, а виводиться з земної вологи силою сонячного проміння. Черв’як має батька на небі, тобто сонце, і матір на землі, тобто земну вологу; отак і Христос мав на небесах Отця без матері, а на землі – Матір без батька.<br />
<br />
Замкнені в клітці пташенята – то були святі отці, замкнені в клітці аду. Та ось прийшов черв’як, своєю кров’ю розламав клітку і вивів звідти святих отців. Псалом: «Він-бо сокрушив врата мідні і засуви залізні зламав» [Пс. 107 (106), 16].Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-50426737879811440142013-04-26T19:18:00.000+03:002013-04-26T19:18:20.946+03:00двічі по два перстеніЛедве чи Володимир Івасюк зачитувався західноєвропейською середньовічною літературою, але навіть якщо перегук з <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2013/04/x.html">оповідкою 10 <i>Діянь римських</i></a> цілком випадковий, то тим більше вражає: і там, і тут – два; і там, і тут – пам’ять і забуття...<br />
<br />
<iframe allowfullscreen="" frameborder="0" height="420" src="http://www.youtube.com/embed/0knjQgWrchI?rel=0" width="560"></iframe><br />
<br />
Важко було не віддати перевагу в нашому перекладі саме цій, хай не зовсім нормативно-літературній, формі множини від іменника «перстень».Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-70282468780734717742013-04-24T11:16:00.001+03:002013-04-24T11:16:59.183+03:00Оповідка X. Про забуттяПравив колись Веспасіан і довго не мав потомства. Врешті за порадою мудреців він узяв за дружину красуню дівчину з далеких країв, довго перебував із нею на чужині, а вона породила йому нащадків. Тоді він хотів повернутися до свого царства, проте вона йому не дозволяла, а знай говорила: «Якщо від мене підеш – накладу на себе руки».<br />
<br />
Почувши таке, цар наказав зробити два прекрасні перстені, а на двох самоцвітах вирізьбив зображення їхньої дії: на одному – образ пам’яті, на іншому – образ забуття. Вставивши ті самоцвіти в однакові персні, один із них – перстень забуття – віддав дружині, а інший взяв собі, нібито для того, щоб однакові перстені були знаком їхньої однаково палкої взаємної любові. Вона ж, прийнявши той перстень, одразу почала забувати про любов до мужа. Як побачив те цар, зрадів і переїхав до свого царства, а до жони більше не повертався. Так і скінчив своє життя в мирі.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="http://1.bp.blogspot.com/-LIu7PFM5O_s/UXbJk-fIwWI/AAAAAAAAAwA/2xeqn4EYLhM/s1600/010-ring.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="316" src="http://1.bp.blogspot.com/-LIu7PFM5O_s/UXbJk-fIwWI/AAAAAAAAAwA/2xeqn4EYLhM/s400/010-ring.jpg" width="400" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Ініціал у гаслі "Перстень" з рукопису енциклопедії <i>Omne bonum</i>.<br />
Англія, 2-а пол. XIV ст. <a href="http://www.bl.uk/catalogues/illuminatedmanuscripts/record.asp?MSID=7788&CollID=16&NStart=60506">(C)</a></td></tr>
</tbody></table>
<a name='more'></a><br />
<i>Мораль</i><br />
<br />
Найдорожчі, під тим царем треба розуміти людську душу, яка для того, щоб остаточно спастися, має бути взята до своєї батьківщини, тобто до царства небесного; тому й мовиться у псалмі: «Спаси мене, Боже...» і далі [Пс. 69 (68), 2]. Жона – то наша плоть, яка затримує душу при собі численними втіхами, щоб та не змогла перейти до життя вічного, де і горожанство її, і влада, і всяке прагнення. Чому ж не відпускає її? Бо «плоть пожадає проти духа» і навпаки [Гл. 5, 17].<br />
<br />
Отож чини, як учинив цар: зроби два перстені – пам’яті й забуття. Ті два персні – то молитва і піст, і немає кордонів для дії жодного з них. У багатьох землях перстень, який носить жінка, є непомильним знаком, що вона заручена; а коли людина віддається молитві й посту – це справді знак, що її душа – Христова наречена. Молитва – перстень пам’яті, адже й апостол повчає, кажучи: «Безперестанку моліться» [1 Сл. 5, 17]. Тож і вдається людина до молитви Господньої, щоб Бог про неї пам’ятав, і янгол представлятиме пам’ять Божу, як це було з Товією [Пор. Тов. 5, 4]. Піст можемо назвати перснем забуття, бо він відкидає і проганяє плоть, щоб не заважала користуватися розумом і здобувати заслуги, через які йдемо до Бога. Отож стараймося зберегти собі ці перстені, щоб заслужено успадкувати життя вічне.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6543718657707977513.post-59564087858143433892013-04-10T10:04:00.002+03:002013-04-10T10:04:34.839+03:00Нова знахідка: чеський стародрук Gesta RomanorumВже можна було б і закрити тему <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/04/gesta-romanorum.html">старочеського перекладу <i>Діянь римських</i></a>, але от зовсім недавно з’ясувалося, що в пізньому Середньовіччі не лише переписували (як вважалося раніше), а й друкували оповідки з <i>Gesta Romanorum</i> чеською мовою.<br />
<br />
Щоправда, від такого стародруку зберігся тільки один аркуш. Його знайшли в бібліотеці Національного музею в Празі й торік дослідили та описали. Аркуш датують проміжком 1501-1508 років; він здогадно вийшов у Пльзені з друкарні Мікулаша Бакалара, який спеціалізувався на античній та середньовічній літературі повчального й розважального характеру. На обох сторонах аркуша міститься середина оповідки 102 – <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/06/voodoo-people-ccii.html">тієї, де фігурує магічна лялька</a>.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://4.bp.blogspot.com/-_MHl683oe-M/UWRdB42WZtI/AAAAAAAAAu8/5YK7BlrnrxM/s1600/bakalar-1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="http://4.bp.blogspot.com/-_MHl683oe-M/UWRdB42WZtI/AAAAAAAAAu8/5YK7BlrnrxM/s640/bakalar-1.jpg" width="465" /></a></div>
<br />
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://3.bp.blogspot.com/-eLbRim7SmTI/UWRdCMyLBNI/AAAAAAAAAvA/zeJlvMj5-vc/s1600/bakalar-2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="http://3.bp.blogspot.com/-eLbRim7SmTI/UWRdCMyLBNI/AAAAAAAAAvA/zeJlvMj5-vc/s640/bakalar-2.jpg" width="465" /></a></div>
<br />
<br />
Виявляється, це не друкована версія вже знаного з рукописів матеріалу, а цілком осібний, досі невідомий чеський переклад. У цьому можна пересвідчитися, порівнявши тексти, транскрибовані з уцілілого друкованого аркуша і з відповідного місця в т. зв. <a href="http://gesta-romanorum-ua.blogspot.com/2012/09/gesta-romanorum_10.html">Бережницькому рукописі</a>:<br />
<br />
<!--[if gte mso 9]><xml> <w:WordDocument> <w:View>Normal</w:View> <w:Zoom>0</w:Zoom> <w:PunctuationKerning/> <w:ValidateAgainstSchemas/> <w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid> <w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent> <w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText> <w:Compatibility> <w:BreakWrappedTables/> <w:SnapToGridInCell/> <w:WrapTextWithPunct/> <w:UseAsianBreakRules/> <w:DontGrowAutofit/> </w:Compatibility> <w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel> </w:WordDocument> </xml><![endif]--><br />
<!--[if gte mso 9]><xml> <w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156"> </w:LatentStyles> </xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]> <style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
table.MsoTableGrid
{mso-style-name:"Сетка таблицы";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
border:solid windowtext 1.0pt;
mso-border-alt:solid windowtext .5pt;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-border-insideh:.5pt solid windowtext;
mso-border-insidev:.5pt solid windowtext;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:"Times New Roman";
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}
</style> <![endif]--> <br />
<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="MsoTableGrid" style="border-collapse: collapse; mso-padding-alt: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-yfti-tbllook: 480;"><tbody>
<tr style="mso-yfti-firstrow: yes; mso-yfti-irow: 0; mso-yfti-lastrow: yes;"> <td style="padding: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; width: 239.25pt;" valign="top" width="319"><div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">...</span><span style="font-size: 10.0pt;">se ten žak velmi zarmutil. Vece jemu opět mistr: „A nynie co již vidiš</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">v zrcadle?“ On vece: „Vidim, že již bliže přistupuje k obrazu a střelu naklada</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">na lučiště, aby zastřelil ten muoj obraz.“ I vece jemu mistr: „Miluješ</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">-</span><span style="font-size: 10.0pt;">li</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">život</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">svuoj, tehda, kteraks prve učinil, i nynie učiň.“ A tak když rytieř v zrcadle</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">uzřel, že ten žak lučiště vytahovaše, hnedky se potopi do vody. A po male</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">chvili vece jemu mistr: „Pozdvihni hlavy a poviz, co nynie uzřiš v zrcadle.“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">Kteryžto vece: „Vidim, že se velmi zarmutil ten žak, že podruhe chybil obraz.</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">A vidim, že jest řekl takto k me ženě </span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">–</span><span style="font-size: 10.0pt;"> jestliže se potřetie chybim</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">toho obrazu, ztratim život svuoj. A již nynie vidim, že bliže k obrazu přistupuje.</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">A tak se mi zda, že se již žadnym obyčejem nechybi.“ Vece jemu mistr:</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">„Miluješ</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">-</span><span style="font-size: 10.0pt;">li</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">život svoj, tehdy, když uzřiš,</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">an natahuje lučiště, potop tělo</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">sve do vody a bu</span><span lang="EN-US" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">d’</span><span style="font-size: 10.0pt;"> tam, dokavad nepromluvim k tobě.“ A tak rytieř s pilnosti</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">hlediše do zrcadla, a když jest uzřel, že žak lučiště vytahovaše, aby obraz zastřelil,</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">hnedky se do vody potopi. A byl pod vodu, až mu i mistr vece: „Vstaň</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">rychle a pohle</span><span lang="EN-US" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">d’</span><span style="font-size: 10.0pt;"> do zrcadla.“ A když jest rytieř pohleděl do zrcadla, zasmal</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">se jest velmi. Tehdy vece jemu mistr: „Najmilejši, pověz mi, proč se směješ?“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">Kteryžto odpovědě: „Zřetedlně v zrcadle vidim, že se ten žak chybil obrazu meho a že se střela zpatkem obratila a udeřila ho v břicho mezi žaludek</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">a plice. A vidim, že jest tu hnedky umřel. Ale žena ma pod posteli mu jamu</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">vykopala a tu ho pochovala.“ Tehdy vece jemu mistr: „Vstaniž rychle a oblec</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">se v rucho sve a</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">...</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-bidi-font-family: PentagrafPro;"></span></div>
</td> <td style="padding: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; width: 239.3pt;" valign="top" width="319"><div class="MsoNormal">
<span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">...</span><span style="font-size: 10.0pt;">I řekl k rytieřovi: „Mily, pověz mi, co vidiš!“ A on řekl: „Některakeho muže</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">vidim v domu mem, kteryž položil obraz z vosku na stěně ke mně podobny.“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">Ale on die: „Co pak čini?“ „Již jest vzal lučiště a vklada střelu ostru, a chce</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">na obraz střeliti.“ Tehdy die Virgilius: „Ty ač svuoj život miluješ, když uzřiš</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">střelu letěti k obrazu, všecko tělo sve u vuodě schovaj dotud, dokudž tobě</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">nepoviem.“ Tehdy rytieř, když uzřel jeho, an lučiště napina, všecko tělo sve</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">schoval pod vuodu. I řekl jemu mistr: „Zdvihni hlavu svu a vezři v zrcadlo.“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">A když to učinil, řekl k němu mistr: „Co již v zrcadle vidiš?“ A on die: „Obrazu</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">jest nezastřelil, ale střela v stranu šla, a protož toho velmi žele.“ I die mistr</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">k němu: „Již vezři v zrcadlo, co čini.“ A on die: „Již bliže k obrazu jde a střelu</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">na lučiště naklada, a chtě udeřiti k obrazu.“ I die mistr jemu: „Učiň jako prve,</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">ač svoj život miluješ.“ Tehdy rytieř, když uzřel cizoložnika lučiště tahnuti,</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">všecko tělo sve u vuodě potopil. I řekl jemu mistr: „Hleď, co nynie vidiš.“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">A když uzřel, že se opět obraza chybil, řekl mistrovi: „Velmi přeliš žele, že se</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">obraza chybil, a řekl jest ženě: Když po třetie obraza neuhodim, smrti umru.</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">A již jde velmi blizko k obrazu, tak mi se zda, že by se neměl chybiti, kdyžť</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">udeři na obraz.“ Ale mistr die: „Skry se jako dřeve, dokudž tobě nepoviem.“</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">I stalo se, když rytieř v zrcadlo vezřel, viděl, že cizoložnik v uobraz neuhodil,</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">ale střela navrativši se jeho mezi plice a žaludek uhodila, a inhed jest umřel.</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">„A žena ma pod ložem mym jemu jamu učinila a tu jeho pochovala.“ Tehdy</span><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 10.0pt;">die mistr jemu: „Vstaň brzo a oblec se v rucho sve, a</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">...</span><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-bidi-font-family: PentagrafPro;"></span></div>
</td> </tr>
</tbody></table>
<br />
<br />
Отож іще на світанку Нового часу чехи могли похвалитися двома перекладами збірки <i>Gesta Romanorum</i> і принаймні одним її друкованим виданням.<br />
<br />
За матеріалами статті:<br />
<br />
Voit, Petr. Nálezová zpráva o fragmentech tří pozdněantických próz tištěných česky počátkem 16. století: Gesta Romanorum, Asenech, Kronika o Apolloniovi // <i>Česká literatura.</i> Т. 60. № 1. 2012. С. 55-75.Ростислав Паранькоhttp://www.blogger.com/profile/07185026001765772894noreply@blogger.com0