Дякую, що завітали на сторінку Діянь римських. Її присвячено українському перекладові одного з найпопулярніших творів середньовічної латинської літератури - збірки оповідок, відомої як Gesta Romanorum. Тут з'являються українські тексти вибраних оповідок, думки, пов'язані з перекладом цієї літературної пам'ятки, а також усе, що прямо чи опосередковано пов'язане з нею і що видається цікавим - а такого є справді багато.

1 жовтня 2012 р.

З Міжнародним днем лікаря! – Оповідка LXXVI. Про злагоду.

Жили собі в одному місті два пречудові лікарі, в усякому лікарстві обізнані. Хто б до них не прийшов – усіх зціляли від будь-якої недуги, тож люди вже й не знали, котрий із них кращий. З часом і між ними зайшов спір, хто з них веде перед у досконалості. От один і каже іншому: «Дорогенький, не сварімося, не заздрімо й не сперечаймося, хто з нас досконаліший лікар, а виконаймо одне завдання: котрий не впорається, буде слугою іншому». А той: «Що ж то за завдання?» Тоді перший: «Я безболісно виберу тобі обидва ока й покладу на столі, а потім, щойно забажаєш, без жодної шкоди вставлю назад у голову. Якщо й ти зможеш те саме зі мною зробити, будемо рівня й дбатимемо один про одного, наче брати; якщо ж котрийсь не впорається, стане слугою». А той: «Прекрасне випробування! Залюбки на все пристаю».

Лікар і пацієнт.
Збірник медичних трактатів. Італія, XIV-XV ст. (C)
Лікар, який запропонував змагатися, взяв своє причандалля, помазав товаришеві очі ззовні й зсередини якоюсь вельми шляхетною мастю, а тоді тим причандаллям вийняв йому обидва ока. Поклавши їх на стіл, каже: «Ну, як воно з твого погляду?» А той: «Звісно, що ніяк. Не маю жодного погляду, бо позбувся очей; але й болю не відчуваю. Тепер, будь ласка, поверни мені очі, як обіцяв». Товариш у відповідь: «Охоче спробую». Взяв він тієї масті, знову помазав очі з зовнішнього й внутрішнього боку, вставив їх на місце й питає: «Дорогенький, а зараз як воно тобі бачиться?» А той: «Бачиться, що все гаразд, бо коли ти виймав мені очі, я геть не відчував болю».

Тоді перший лікар мовить: «Що ж, тепер тобі зостається те саме зі мною зробити». А той: «Я готовий». Як і його товариш, він взяв своє причандалля і масть, помазав нею ззовні й зсередини, тоді вийняв першому лікареві очі, поклав на стіл і каже: «Дорогенький, що бачиш?» А той: «Бачу, що втратив очі, але геть не відчуваю болю. Тепер, коли твоя ласка, я хотів би назад їх отримати».

Однак поки другий лікар готував своє причандалля, щоб вставити очі на місце, через відчинене вікно влетів ворон і, уздрівши на столі очі, хутко схопив одне й полетів. Помітивши це, лікар геть зажурився і сказав собі: «Якщо не поверну товаришеві очей, доведеться йому служити!» Озирнувся він довкола й побачив козу. Вийняв їй око, вставив замість вкраденого, а тоді питає товариша: «Як тобі, дорогенький?» Той у відповідь: «Я геть не відчував болю – ні коли ти виймав мені очі, ні коли вставляв їх назад; от хіба що одне око чомусь усе поглядає вгору, на дерева». А товариш: «Що ж, коли я полікував тебе так само добре, як і ти мене, то будьмо рівнею і нехай між нами не буде спору!»

Отак і зажили вони після того без жодних сперечок.

Мораль

Найдорожчі, під тими двома лікарями маємо розуміти Новий і Старий Завіт: вони обидва сприяли спасінню душі. Потім постала суперечка між християнами та юдеями, яка й донині триває: котрий Завіт краще й досконаліше з’ясовує істину.

Лікарі видобули один одному очі, себто навіть у Старому Завіті є багато такого, що Бог видобув звідти, як-от десять заповідей. От і Спаситель мовить: «Я прийшов не усунути закон, а виповнити» [Пор. Мт. 5, 17]. Отож хто прагне побачити Бога, має до Нового Закону вдаватися й у хресну одіж вбиратися.

Ворон прилетів і вкрав юдеям одне око, щоб не бачили істини. Замість нього їм вставлено козяче око, себто ті обряди, яких юдеї тримаються, гадаючи, що через них Бога побачать; але насправді вони підуть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів [Пор. Мт. 8, 12; 22, 13; 25, 30].

1 коментар: