Дякую, що завітали на сторінку Діянь римських. Її присвячено українському перекладові одного з найпопулярніших творів середньовічної латинської літератури - збірки оповідок, відомої як Gesta Romanorum. Тут з'являються українські тексти вибраних оповідок, думки, пов'язані з перекладом цієї літературної пам'ятки, а також усе, що прямо чи опосередковано пов'язане з нею і що видається цікавим - а такого є справді багато.

31 грудня 2012 р.

З Новим роком! - Оповідка CLXXIV. Чого природа навчає, того ніхто не здолає

У Новому році не пригрівайте змій за пазухою!

Один цар сів якось пополудні на коня та й подався на лови. Трапилося йому їхати лісом, і в тому лісі цар надибав змію, котру пастухи спіймали і міцно прив’язали до дерева. Та змія жахливо кричала. Зжалившись, цар відв’язав її й поклав собі за пазуху, щоб зігріти. А змія, відігрівшись, почала його кусати і впускати йому свою їдь. Питає цар: «Що ж ти робиш? Чому злом за добро віддячуєш?» І дано було змії мову, як колись Валаамовій ослиці, і відповіла вона: «Чого природа навчає, того ніхто не здолає. Ти зробив те, що в тобі закладено, а я згідно зі своєю природою вчинила. Ти виявив до мене стільки людяності, скільки міг, а я віддячила тобі тим, що є в мені: дала тобі отрути, бо нічого, крім неї, не маю. Я – вічний ворог людині, бо через людину мене покарано і проклято».

Отак вони сперечалися, аж нарешті позвали за суддю одного філософа, щоб справедливо їх розсудив. Каже філософ: «Мені про цю справу лише з ваших слів відомо; от якби все побачити на ділі, то й присуд можна було б винести. Змію треба прив’язати до дерева в той сам спосіб, як вона була раніше прив’язана, а володар цар нехай буде вільний. Тоді винесу присуд для кожної сторони».

24 грудня 2012 р.

Цього дня 1144 року Едессу таки взяли... - Оповідка CLIV. Про небесну батьківщину

Ґервасій оповідає, що завдяки святому образові Христа, який міститься в граді Едессі, там не може замешкати жоден єретик, жоден язичник, жоден ідолопоклонник, жоден юдей, а варвари не здатні захопити місто. Щоразу, коли наступає вороже військо, невинне дитя, ставши над міською брамою, читає лист; і того ж дня, коли його прочитано, варвари або втихомирюються, або, ослабнувши, утікають.

Град Божий. Фрагмент ініціалу. З рукопису:
Omne bonum. Англія, 2-га пол. XIV ст. (C)

16 грудня 2012 р.

Gesta Romanorum і українські держоргани

Випадково трапилася на очі емблема Українського державного центру радіочастот (раніше відомого як Укрдержчастотнагляд). Потяг наших чиновників до пафосної символіки - відома річ; от і тут емблему оздоблює латинський девіз:

(C)

Втім, ледве чи хтось із начальства чи працівників згаданої структури знає, що це - скорочений варіант однієї з трьох куплених за чималі гроші премудростей, котра врятувала царську горлянку в оповідці 103 Діянь римських (щоб правильно прочитати віршовану гекзаметром фразу, треба наголошувати виділені літери):
Quidquid agis prudenter agas et respice finem.
В нашому перекладі:
Що б не робив – розважно роби й озирайся на вислід.
Можна хіба що побажати всім, кого це стосується, щоб слова «Розважно роби» не розходилися з ділом і до перерізаних горлянок справа не доходила.

10 грудня 2012 р.

Оповідка CXLIV. Про теперішній стан світу

Розповідають про одного короля, чиє королівство зненацька зазнало такої переміни, що добро обернулося злом, істина – лжею, сила – кволістю, справедливість – несправедливістю. Дивуючись переміною, король запитав про її причину в чотирьох премудрих філософів. А ті філософи, добре поміркувавши, пішли до чотирьох міських брам і кожен написав на них по три причини.

Філософи. Мініатюра з рукопису:
Augustine. La Cite de Dieu. Нідерланди, кін. XV ст. (C)

Перший написав: «Справедливістю є сила, тому в цій землі беззаконня; день є ніччю, тому в цій землі бездоріжжя; битвою є втеча, тому в державі безчестя».

Другий написав: «Один є двома, тому в державі неправда; друг є недругом, тому в державі невірність; добром є зло, тому в державі нечестивість».

Третій написав: «Розум байдикує, тому держава без імені; злодій при владі, тому держава без грошей; хрущ хоче стати орлом, то й нема в країні розважності».

Четвертий написав: «Радником є сваволя, тому землею погано рядять; гроші судять і виносять вирок, тому землею погано правлять; Бог помер, тому в державі повно грішників».

3 грудня 2012 р.

Лицар Ґвідон із Gesta Romanorum і легенда про Ґая Ворікського

Оповідка про пригоди Ґвідона та його товариша Тирія – не що інше, як переробка низки вибраних епізодів та мотивів із легенди про Ґая Ворікського (Guy of Warwick, Gui de Warewic), відомої у різних середньовічних французьких та англійських версіях. Сюжет цього роману, хоч у цілому вигаданий, все ж має деякі прообрази в подіях пізньоанглосакського періоду британської історії. До решти змісту легенди можна знайти паралелі в оповідях про святих, як-от св. Алексія і св. Євстахія (чиї житія у скорочених версіях, до речі, окремо увійшли і в Діяння римські як оповідка 15 і оповідка 110).

Попри те, що епізоди нашої легенди – або фіктивні, або досить віддалені від документально засвідчених історичних подій, все ж із ними пов’язаний один цілком реальний об’єкт. Це – замок, що його 1068 року збудував Вільгельм Завойовник на місці англосакського бургу Ворік у вигині ріки Ейвон. Від 1088 року ця твердиня стала оселею графів Ворікських.

Період найінтенсивнішої розбудови замку припав на XIV ст. – приблизно на той час, коли було створено найвідомішу літературну версію легенди про Ґая Ворікського – віршований роман середньоанглійською мовою, котрим, імовірно, скористався і укладач збірки Gesta Romanorum. Отож в уяві тогочасної аудиторії роману (і оповідки з Діянь римських) саме в цій величній твердині покинув вагітну дружину наш герой; а повернувшись, там-таки, не впізнаний нею, приймав від неї милостиню. Недарма найвищу вежу замку (справа на фото) ще й донині називають «вежею Ґая».

Ворікський замок (Warwick Castle) (C)