Дякую, що завітали на сторінку Діянь римських. Її присвячено українському перекладові одного з найпопулярніших творів середньовічної латинської літератури - збірки оповідок, відомої як Gesta Romanorum. Тут з'являються українські тексти вибраних оповідок, думки, пов'язані з перекладом цієї літературної пам'ятки, а також усе, що прямо чи опосередковано пов'язане з нею і що видається цікавим - а такого є справді багато.

13 липня 2012 р.

Перейти Рубікон. - Оповідка XIX. Про гріх гордині

Читаємо в діяннях римських, що був колись у римлян князь на ім’я Помпей, який узяв за дружину дочку одного шляхтича, котрий звався Цезарем. І змовилися між собою оті двоє запанувати над усією вселенною.

Якось Помпей послав Цезаря завойовувати різні країни – бо той був молодий і йому більше годився такий труд, – а сам зостався за старшого в Римі, щоб охороняти державу від набігів. І постановив Помпей Цезареві, що той має повернутися, доки мине п’ять років; коли ж не повернеться, то назавжди позбудеться влади.

Отож Цезар зібрав військо і пішов на ті країни. Там він натрапив на войовничий люд, якого не зумів у встановлений строк підкорити. Воліючи радше Помпея прогнівити, ніж війну припинити, Цезар на свій страх і риск залишився в чужині ще на п’ять років. Тоді Помпей, тяжко образившись, заказав йому вхід до міста Рима – мовляв, надалі хай навіть зближатися до нього не сміє.

Цезар переходить Рубікон. З рукопису:
Baudouin d'Avennes. L'histoire tripartite.
Нідерланди, 1473 р. (C)
Проте Цезар, скінчивши війну, таки рушив до Рима, і по дорозі переправлявся з військом через ріку, що звалася Рубікон. Тоді-то явилася йому велична постать, що стояла посеред ріки й мовила до нього, кажучи: «Цезарю, якщо ти йдеш до Рима з миром, то йди собі далі; якщо ж ні – не смій туди входити!» А Цезар їй в одвіт: «Я завжди воював і охоче зносив усі труди заради честі й користі міста Рима, то й далі так робити прагну: боги, до яких молюся, мені свідками!»

По тих його словах постать щезла, і Цезар, підстьобнувши коня, переїхав ріку. Та коли вже сягнув того берега, спинився й мовив: «Отут і миру кінець, бо мені відібрали владу!» Від того дня Цезар ненастанно переслідував Помпея і як міг йому шкодив.

Мораль

Найдорожчі, під старцем Помпеєм я маю на увазі Бога – Творця всесвіту, який був одвіку й буде довіку; під Цезарем – Адама, першу людину, що з його донькою, себто душею, Бог заручився вірністю (Осія, глава II: «Заручуся з тобою вірністю» [Ос. 2, 22]). Воліючи випробувати Адама, Бог «осадив його в раю, щоб обробляв і доглядав його» [Бут. 2, 15]. А той, загордившись своїм становищем, догодив жоні й послухався диявола: порушив єдину заповідь, яку дав йому Бог. Через це Бог позбавив Адама не лише раю, а й влади.

Згодом Адам докладав усіх сил, намагаючись повернути втрачене, але не зумів досягнути свого аж до пришестя Господа нашого Ісуса Христа – отієї постаті, що з’явилася на водах Йордану під час хрещення. Наш Господь і Спаситель промовив до нас – тих, хто прагне сягнути небес, – у Євангелії від Йоана, глава III: «Коли хтось не вродиться з води та Духа Святого...» і далі [Пор. Йо. 3, 5].

Численні, приступаючи до тієї води, при свідках обіцяють служити Богові, стерегтися гріха, мужньо битися з дияволом; та ой як боюся (і є чого боятися!), що невдовзі багато хто забуде свою обітницю і знехтує заповідями. Так було з Авесаломом у Третій книзі Царів, який помирився з батьком Давидом після вбивства свого брата [Пор. 2 Сам. 13-14]. Побачивши, що народ схильний поставити його царем, Авесалом сказав батькові своєму: «Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні». І сказав йому батько: «Іди з миром!» [Пор. 2 Сам. 15, 7-9]. Прийшов він у Хеврон і народ поставив його царем; і від того дня й аж до смерті Авесалом ненастанно переслідував свого батька.

І Цезаря, і Авесалома вбили власні слуги. Отак і поганих християн, що невпинно переслідують Бога-Отця своїми злими ділами, буде видано слугам пекла, яких вони боялися і яких почитали. Зауважте: Авесалом вивищився, убивши свого брата; Цезар – порушивши наказ Помпея. Йоав, примиривши Авесалома з батьком, повернув його додому, але той, заздрячи батьковим почестям, заповзявся на нього, згуртував довкола себе люд і сам став царем [Пор. 2 Сам. 15-16]. Однак під час битви Авесалом повис за волосся, а Йоав, який був примирив його з батьком, устромив йому в серце три стріли [Пор. 2 Сам. 18, 9-14].

Авесалом знаменує того, хто, коячи смертний гріх, убиває брата, себто власну душу. Христос мирить з Отцем, але багато хто, помирившись із Богом, потім знову береться проти Нього воювати. Тоді-то приходить Христос, який був учинив мир, і встромляє грішникові в серце три стріли: перша – відлучення від Бога; друга – прокляття; третя – вогонь вічний.

Немає коментарів:

Дописати коментар