До дня св. Бернарда. - Оповідка CLXX. Про покликання грішника на шлях покаяння.

Гравець в кості.
Huon de Meri. Li tornoiemens Antecrist.
Франція, поч. XIV ст. (C)

Один гравець перестрів блаженного Бернарда, коли той їхав на коні, і каже йому: «Отче, зіграймо в кості. Ставлю свою душу проти твого коня». Святий Бернард одразу ж спішився й мовив: «Випаде тобі більше очок, – мій кінь твоїм буде; а мені більше випаде, – твоя душа буде моєю». Гравець погодився, відразу ж узяв троє костей і кинув. Випало сімнадцять очок і він уже було схопив коня за вуздечку, наче свого. Тоді святий Бернард: «Синку, на трьох костях можна було й більше набрати». І, взявши кості, кинув. Випало вісімнадцять очок – на очко більше, ніж у гравця. Уздрівши це, той віддав себе в послух отцеві своєму Бернардові, а згодом, щасливо скінчивши святобливе життя, відійшов до Господа.

Мораль

Св. Бернард і молільник.
Часослов. Франція, кін. XIV ст. (C)

Найдорожчі, той гравець – світська людина, віддана та піддана всякій марноті; святий Бернард – второпний предстоятель чи сповідник, котрий мусить вельми розважливо грати, показуючи людині таке життя, яке буде грою і втіхою для її душі. Мусить свого коня поставити, тобто власне серце й душу до труду заставити, щоб вивести заблудлого на путь істинний, як мовить апостол: «Христос поклав за нас свою душу, і ми повинні за братів наших душі класти» [Пор. 1 Йо. 3, 16]; ми ж бо всі браття від одного батька Адама, тож недарма любитися маємо.

Троє костей – Отець, Син і Святий Дух; вони мають багато очок, себто нескінченну радість, яку треба показувати й переповідати грішникові. Про це – в Євангелії: «У домі Отця мого осель багато» [Йо. 14, 2]. Навіть більше: там стільки радості, що око не бачило й вухо не чуло; ані людська мисль не може висловити, що приготував Бог тим, хто Його любить [Пор. 1 Кр. 2, 9]. Там – спочинок без труду, життя без смерті, радощі без плачу, одне слово – повнота всякої радості. Нехай до неї... і т. д.