Три товариші. - Оповідка CVI. Про те, як стерегтися підступів диявола, щоб він не обманув нас

Колись були собі три товариші й вирушили вони в мандри. Трапилося, що не могли знайти собі харчу окрім однієї хлібини і вельми зголодніли. Тоді кажуть один одному: «Розламаємо хлібину натроє – жодному з нас не вистачить наїстися; тож порадьмося спокійно, як цим хлібом розпорядитися». Мовив один: «Лягаймо спати отут при дорозі. Кожному щось присниться, і хто більшу дивовижу побачить, того й буде ціла хлібина». Відповіли йому інші двоє: «Добре радиш»; та й полягали спати. Тоді той, котрий це нараяв, встав і, поки ті спали, з’їв цілу хлібину, ні крихти не лишивши товаришам. Отак вчинивши, взявся будити їх, гукаючи: «Мерщій вставайте! Час уже кожному розповісти свій сон!»

От перший і розповідає: «Найдорожчі, бачив я дивний сон: немовби з неба спускається золота ліствиця і янголи сходять і піднімаються по ній; вони добули мені душу з тіла й піднесли її аж до небес. Перебуваючи там, я уздрів Отця, і Сина, і Святого Духа; і така радість огорнула мені душу, що око не бачило й вухо не чуло того, що я там відчував. Отакий був мій сон». Тоді другий каже: «А я бачив, як біси розжареними залізними щипцями вирвали мені душу з тіла і знущалися з мене, примовляючи: "Доки Бог на небесах править, отут перебуватимеш!"»

Узяв слово і третій: «Вислухайте і мій сон. Ввижалося мені, що до мене прийшов янгол та й каже: "Найдорожчий, хочеш побачити, де твої товариші?" А я йому: "Звісно, пане, бо маємо розділити поміж себе хлібину; боюся, що вони вже втекли з тим хлібом". Тоді янгол: "Не втекли; хліб при тобі. Йди за мною". Та й відвів мене до небесної брами. За його велінням я схилився й заглянув попід браму, і ось бачу тебе, товаришу, взятого на небеса: сидиш на золотому престолі, а перед тобою – численні наїдки та щонайліпші вина. Мовив до мене янгол: "Ось твій товариш має вдосталь усякої втіхи та поживи і вічно там перебуватиме, бо хто увійде в царство небесне, той уже не вийде. Ходи ж тепер за мною, покажу тобі, де твій другий товариш". Я подався за ним і він привів мене до врат аду. І побачив я тебе, товаришу, як ти й казав – у щонайтяжчих муках. А раніше тобі щодня хлібом та вином удосталь догоджали! Тоді я спитав тебе: "Товаришу найдорожчий, прикро мені, що скнієш у таких муках"; ти ж відповів мені: "Доки Бог на небесах править, тут перебуватиму, бо заслужив; мерщій вставай і їж увесь хліб, бо ні мене, ні нашого товариша більше не побачиш". Почувши це, я встав і за твоїм словом з’їв хлібину».

Мораль

Найдорожчі, під тими трьома товаришами маємо розуміти три роди людей: під першим – сарацинів та юдеїв; під другим – багачів і можновладців сього світу; під третім – досконалих мужів, як-от монахів та інший богобоязний люд. А от під круглою хлібиною маємо розуміти царство небесне.

Хліб, тобто царство небесне, ділиться між трьома родами людей за їхніми заслугами: комусь більше, комусь менше. Перші, сарацини та юдеї, сплять у гріху, гадаючи, що володіють небесами. Сарацини – через обітницю Магомета, чийого закону тримаються: він-бо пообіцяв їм, що в небесах правитимуть. Юдеї також вірять, що через Мойсеїв закон небеса здобудуть. Оте їхнє марновірство – наче сон.

Другий товариш, якому снилося, наче він у пеклі, – то багачі та можновладці сього світу. Вони, поза сумнівом, знають від проповідників та сповідників, що коли переставляться в гріху, нерозкаяні, то підуть до пекла і вічно мучитимуться; а все ж громадять гріхи до гріхів. Тому й написано про багатих: «Де вони – владці сього світу, що з псами та птахами забавлялися? Померли і пішли до пекла!»

Третій товариш – то християнин. Він ні в гріхах, ні в поганій вірі не спить, а в добрих ділах чуває і за порадою янгола, себто завдяки дарам Святого Духа, провадить таке життя, щоб мати хліб, тобто царство небесне. Нехай до нього... і т. д.