Дякую, що завітали на сторінку Діянь римських. Її присвячено українському перекладові одного з найпопулярніших творів середньовічної латинської літератури - збірки оповідок, відомої як Gesta Romanorum. Тут з'являються українські тексти вибраних оповідок, думки, пов'язані з перекладом цієї літературної пам'ятки, а також усе, що прямо чи опосередковано пов'язане з нею і що видається цікавим - а такого є справді багато.

24 вересня 2012 р.

Стаття про Gesta Romanorum на українській Вікіпедії

Раніше там була коротка стаття-заготовка, тепер її трохи розширено, особливо в бібліографічній частині. Користуйтеся, покликайтеся, доповнюйте.

Римські діяння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

20 вересня 2012 р.

Пригоди Євстахія Плакиди. - Оповідка CX. Про чудесне повернення заблудлих і милостиву розраду страждущим

Правив колись цар Траян і жив у його царстві лицар на ім’я Плакида, царський полководець. Той лицар був у ділах милосердя вельми завзятий, проте поклонявся ідолам. Мав він і жону тієї самої віри, таку ж милосердну. Вона привела лицареві двох синів, а він подбав про гідне їхнього шляхетства виховання.

Своєю наполегливістю в добрих ділах той лицар заслужив просвітлення, щоб ступити на путь істинний. Одного дня, полюючи, він натрапив на стадо оленів, серед яких приглянув собі найбільшого та найкрасивішого. Цей олень відбився від інших і кинувся в лісові хащі. Поки інші лицарі займалися рештою оленів, Плакида того одного з ока не спускав і щодуху наздоганяв. От-от був би його зловив, та олень на стрімку кручу вискочив; надбігши, почав Плакида думати-гадати, як же того оленя спіймати.

Видіння св. Євстахія.
Vincentius Bellovacensis. Speculum historiale.
Франція, бл. 1335 р. (C)
Приглянувся він пильніше до оленя, і от бачить у нього між рогами обрис святого хреста, що ясніше від сонця сяє, ще й образ Христа Ісуса. Заговорив Христос до лицаря через вуста оленя, як колись до Валаама через ослицю, і мовив йому: «Плакидо, чого мене переслідуєш? Я задля тебе явився тобі в цій тварині. Я – Христос, якого ти, не відаючи, почитаєш. Твоя милостиня дійшла до мене, і я прийшов, щоб через оленя, на якого полюєш, тебе вполювати». Інші ж кажуть, що то сам образ, який з’явився між рогами оленя, вимовив ці слова.

Як почув це Плакида, великий страх його охопив і він упав з коня на землю. Щойно за годину прийшов до себе, підвівся з землі та й каже: «Об’яви мені те, що мовиш, і повірю в тебе». Тоді Христос йому: «Плакидо, я – Христос, який небо і землю сотворив, який світлу наказав явитися і від темряви його відділив, який пори, дні та роки встановив, який людину з пороху земного утворив; який заради спасіння людського роду з’явився на землі во плоті, і був розп’ятий та похований, і на третій день воскрес».

Почувши це, Плакида знову впав на землю і мовив: «Вірю, Господи, що ти – той, хто все сотворив, і що заблудлих навертаєш». І сказав йому Господь: «Якщо віриш, іди до єпископа града твого і проси, щоб охрестив тебе». Тоді Плакида: «Чи волиш, Господи, щоб я звістив се моїй жоні та дітям, щоб і вони в Тебе увірували?» А Господь йому: «Звісти їм, щоб і вони, як ти, очистилися, а завтра повертайся сюди: знову явлюся тобі й докладніше відкрию, що має статися».

17 вересня 2012 р.

Оповідка XIV. Про пошану до батьків.

Правив колись Доротей, і запровадив закон, щоб діти своїх батьків доглядали й утримували. А жив у ті часи в його царстві один лицар, що мав гарну і чесну дружину, яка народила йому сина. Якось лицар вирушив у мандри. По дорозі його взяли в полон і тяжко ув’язнили, а він одразу написав дружині й синові, щоб ті його викупили.

Як довідалася про це дружина, тяжко зажурилася і так гірко плакала, що осліпла. Тоді син каже матері: «Піду-но я по вітця мого, викуплю його з в’язниці». А мати у відповідь: «Не підеш! Ти – моя єдина дитина, радість моя і половина душі! Що, як з тобою те саме станеться? Невже тобі миліше викупляти батька, який далеко, ніж доглядати матір, яка тут, із тобою? Якщо вже двоє між собою рівні, то треба схилятися до того, хто поруч. Ти – син мій і батьків, але я – тут, а він – далеко. Отож роблю висновок: аж ніяк не можеш мене покинути, щоб навідати батька».

Син дуже гарно їй на те відповів: «Хоч я вам обом дитина, проте першопричина мого народження – батько: він – причина діяльна, а ти – уліжна; він вирушив на чужину, а ти – сидиш дома; його схоплено і тяжко ув’язнено, а ти – на волі; він в руках недругів, а ти – серед друзів; його замкнено, а ти – свобідна. Ти сліпа, але й він світу не бачить, а лише кайдани, рани й бідування. Тому-то й хочу за батьком податися і викупити його». Так воно й сталося, і всі хвалили сина, що стільки потрудився заради батькового відкуплення.

10 вересня 2012 р.

Рукопис старочеського перекладу Gesta Romanorum

Один із трьох вцілілих донині рукописів перекладу Діянь римських середньовічною чеською мовою, так званий Бережницький (Březnický) рукопис, зберігається у Національному музеї книги в Празі. На цьому початковому аркуші міститься оповідка 14 «Про пошану до батьків».

Початковий аркуш рукопису старочеського перекладу Діянь римських.
1443 р. (C)

Хто має бажання, може повправлятися у відчитуванні середньовічного чеського письма і перекладі зі старочеської. Нижче - збільшене зображення тексту на лицьовій і частині зворотної сторони аркуша, а також, для порівняння, його транскрипція друкованими літерами.

7 вересня 2012 р.

Gesta Romanorum і гуцульська легенда про озеро Несамовите

В описі оселі бісів у нещодавно розміщеній оповідці 162 Діянь римських ідеться про бездонне гірське озеро, яке, коли в нього кинути камінь, спричиняє бурю. Випадково пригадалося, що в українських Карпатах, в селах довкола Чорногори побутує схоже повір’я про озеро Несамовите.

Озеро Несамовите (C)

Запис цієї легенди вдалося відшукати в етнографічно-есеїстичній праці Марії Влад (Стрітеннє. Книжка гуцульських звичаїв і вірувань. Київ: Український письменник, 1992). Порівняння з текстом середньовічної латинської оповідки вражає.

5 вересня 2012 р.

Gesta Romanorum or entertaining moral stories

Обкладинка одного з перевидань першого і наразі єдиного сучасного англійського перекладу Діянь римських, що його виконав Чарлз Свон.

New York: Dover Publications, 1959. (C)

Книжка вийшла в нью-йоркському видавництві «Dover Publications», яке спеціалізується на перевиданні творів, котрі стали бібліографічною рідкістю, проте залишаються популярними серед читачів.