Результати опитування і ще трохи про англійські переклади

Дякую всім, хто взяв участь в опитуванні про англомовні версії оповідки 071. З результатів випливає, що більшість респондентів або сприймає обидва тексти як такі, що походять приблизно з одного часу (4 голоси), або вважає № 1 ненабагато давнішим (5 голосів). Решта голосів розподілилися так: № 1 давніший на 150-250 р. – 3 голоси; № 1 давніший на більш як 250 р. – ще 3 голоси. Лише одна учасниця опитування проголосувала за те, що давнішим на 50-150 років є № 2, однак в коментарі зазначила, що № 1 таки виглядає архаїчнішим, а її голос зумовлений підозрою в зумисній стилізації цього тексту «під старовину і примітив». А насправді...

Текст № 1 походить з рукопису: British Library, Addit. MS. 9066, датованого серединою XV ст., який містить одну з ранніх англійських версій збірки Gesta Romanorum. Текст № 2 – з англійського перекладу Діянь римських, що його на початку XIX ст. наново виконав з латинського оригіналу Чарльз Свон (Charles Swan). Отож за часом створення текст № 1 принаймні на три з половиною століття давніший за текст № 2.

За результатами опитування цікаво переконатися, що я був не самотній у своєму першому враженні від порівняння текстів: здається, що англійська мова (коли не брати до уваги правопису, який заради чистоти експерименту, звісно, було «підкориговано») не зазнала від XV до XIX ст. аж надто суттєвих змін. Можна навіть припустити, що казка, розказана в XIX ст. людиною дещо менш освіченою за перекладача середньовічної латинської літератури, звучала б ще подібніше до версії оповідки з XV ст.

Деінде вже йшла мова про стародруки найдавніших англійських перекладів, які, однак, містили всього по 43 оповідки. Наукове, базоване на опрацюванні трьох найякісніших і найповніших рукописів, видання давніх англомовних версій Діянь римських, з якого й було взято текст № 1, з’явилося наприкінці XIX ст.:

The early English versions of the Gesta Romanorum / Ed. Sidney J. H. Herrtage. London: Early English Text Society; N. Trübner, 1879.

Щодо перекладу Чарльза Свона, який охопив 180 оповідок «канонічного корпусу» Gesta Romanorum, то він вперше вийшов у світ 1824 року під досить мальовничим титулом:

Gesta Romanorum or, entertaining moral stories; invented by the monks as a fire-side recreation; and commonly applied in their discourses from the pulpit: whence the most celebrated of our own poets and others, from the earliest times, have extracted their plots / Translated from the Latin with preliminary observations and copious notes by the Rev. Charles Swan. London: Printed for C. and J. Rivington, 1824.

Хоча перекладач супроводив свою працю ґрунтовною передмовою і в цілому точно передав зміст «тіла» оповідок, все ж він більше дбає про художнє оздоблення тексту, ніж про відтворення стилістичних та історичних деталей оригіналу, а розлогі моралізації часто скорочує до кількох загальних фраз. Попри це, праця Свона залишається єдиним сучасним англійським перекладом Діянь римських – якщо взяти за умовну межу «сучасності» 1800 рік і взяти до уваги відповідність, хай часткову, цієї праці сучасним перекладацьким вимогам. Від 1824 року в англомовному світі збірку Gesta Romanorum більше не перекладають, а лише знову і знову перевидають переклад Свона.

Повертаючись до титулу першовидання Свонової праці: дуже ймовірно, що згадка про «fire-side recreation» навіяна сценою з оповідки 155. Зворушений перекладач не втримався від примітки до цієї сцени цілком у дусі сентиментів доби романтизму: «We have here an interesting picture of the olden times; and it is such pictures that give an invaluable character to these stories».

Саме цю оповідку про лицаря-примару подамо наступним дописом в українському перекладі.

Уявний середньовічний монах за рекреаційним читанням.
Титульна сторінка одного з перевидань праці Чарльза Свона.
Лондон, 1905.