Дякую, що завітали на сторінку Діянь римських. Її присвячено українському перекладові одного з найпопулярніших творів середньовічної латинської літератури - збірки оповідок, відомої як Gesta Romanorum. Тут з'являються українські тексти вибраних оповідок, думки, пов'язані з перекладом цієї літературної пам'ятки, а також усе, що прямо чи опосередковано пов'язане з нею і що видається цікавим - а такого є справді багато.

2 грудня 2011 р.

Проект судової реформи. - Оповідка XXIX. Знаменито про поганих суддів.

Жив колись один цар, який видав закон, щоб кожен суддя під страхом тяжкої кари правно судив; а коли інакше чинитиме, не буде йому пощади. І от трапилося, що якийсь суддя, котрого розтлили дарунками, виніс неправедний присуд. Як почув про те цар, наказав своїм слугам обдерти його зі шкіри. Так і було зроблено. Здертою шкірою цар застелив місце, де сидів суддя, на знак того, щоб його наступник добре думав і неправедних присудів не виносив.

Замість страченого судді цар поставив суддею його сина і сказав йому: «Сидітимеш на шкірі свого батька, коли судитимеш народ мій. Коли ж хтось нестиме тобі дарунки, щоб ти збочив із прямої дороги, поглянь на батькову шкіру, аби й з тобою такого не сталося».

Мораль

Найдорожчі, той цар – Господь наш Ісус Христос, який видав закон, що про нього у Второзаконні: «Суддів і урядовців наставиш...» і далі [Втор. 16, 18]. Той, кому Отець небесний «дав суд увесь» [Йо. 5, 22], завжди нас правно судить; а от поганим суддею є кожна людина, котра має саму себе судити – наскільки праведне її життя, як і скільки супроти Бога прогрішилася.

Якщо ж когось із вас розтлять дарунки, себто злі пориви, його треба обдерти зі шкіри, тобто оголити через покаяння усі його пороки, щоб він міг сказати словами Йова: «Шкіра за шкіру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу» [Йов 2, 4]. Шкіра, яку на спомин постелено на престолі, – то страсті Христові, які людина має тримати на престолі свого серця, щоб не чинити переступу супроти Бога і супроти спасіння власної душі, адже написано: «Пам’ятай про твою кончину – повіки не згрішиш» [Сир. 7, 36].

Христос віддав за нас на хресному престолі не лише шкіру, а й життя; тому, коли ми направду діти Христові, не маємо ображати Його гріхом. А якщо й трапиться нам упасти, погляньмо на хрест, що його Він за нас витерпів, і виправляймося ділами милосердя, щоб життя вічне здобути.

Немає коментарів:

Дописати коментар