Підступний Меркурій. - Оповідка CXI. Про те, щоб пильно й обачно стерегти доручене стадо.

Один шляхтич мав білосніжну корову, яку дуже любив за дві речі: по-перше, що була така біла, по-друге, що багато молока давала. З тієї надмірної любові він звелів зробити корові золоті роги, а тоді задумався, кому б доручити стерегти її. Жив у ті часи чоловік на ім’я Аргус, вірний в усьому, який мав сотню очей. Шляхтич послав до Аргуса вісника, щоб негайно прийшов до нього. Коли той прибув, каже йому: «Доручаю тобі стерегти мою золоторогу корову. Добре стерегтимеш – великими багатствами тебе вшаную; та якщо пропадуть роги – смертю помреш». Узяв Аргус корову з тими рогами та й повів за собою; щодня гнав її на пасовище, пильно стеріг, а на ніч відводив додому.

Аргусові доручають стерегти корову.
Richard de Fournival. Bestiaire d'Amour. Франція, поч. XIV ст. (C)

Був собі один жадібний чоловік на ім’я Меркурій, дуже вправний у музиці. Диво, та й годі, як він прагнув запопасти собі ту корову; отож частенько ходив до Аргуса, щоб або піддобривши, або підкупивши його, заволодіти золотими рогами. А той устромляв у землю пастирський посох, що його носив зі собою, та й промовляв до нього, начебто до свого пана: «Ти – мій пан; ввечері прийду до твого замку. Спитаєш мене: "А де моя корова рогата?" Я ж відповім: "Ось корова, але безрога: поки я спав, якийсь розбійник роги забрав ". Тоді скажеш: "Нещасний, хіба ж не маєш сотні очей? Як могло статися, що вони всі поснули й розбійник забрав роги? Брехня це!" От і буду сином погибелі. А якщо відповім: "Продав", то покажу себе невірним панові моєму». Врешті-решт він мовив Меркурієві: «Іди-но своєю дорогою, тут тобі нічого не світить!»

Меркурій пішов, але наступного дня знову з’явився, награючи на своєму інструменті. Щойно прийшов – одразу почав плести Аргусові байки, наче який повістяр, та все приспівував, аж поки тому двоє очей не задрімало; потім ще два ока під той спів заснуло, а далі, пара по парі, й усі в сон поринули. Помітив це Меркурій, стяв Аргусові голову і забрав золоторогу корову.

Меркурій вбиває Аргуса.
Richard de Fournival. Bestiaire d'Amour. Франція, поч. XIV ст. (C)

Мораль

Найдорожчі, той шляхтич – Господь наш Ісус Христос; білосніжна корова – душа, на Божу подобу сотворена. Поки вона перебуває в життєвій чистоті, дає молоко відданості та молитви. За ці дві речі Бог її дуже любить, а тому зробив їй золоті роги; через кожен із них багато людей спаслося після смерті Христової.

Корову з її рогами передали Аргусові, тобто предстоятелеві. Оскільки Аргус має сотню зірких очей, то він означає мужа обережного, второпного і на всі боки обачного; він має завше чувати над дорученим йому стадом. Тому й мовиться предстоятелеві у Єзекиїла, глава III: «Коли не попередиш його і не говоритимеш, щоб звернув зі своєї нечестивої дороги і жив, цей нечестивець помре у беззаконні своєму, а я домагатимуся його крові з рук твоїх; коли ж попередиш нечестивця, а він не навернеться від своєї нечестивості та лихої дороги, – він помре у своєму беззаконні, а ти визволив душу свою» [Єз. 3, 18-19].

Але гай-гай! Як багато тих, хто про людське око хизується своїм пастирським посохом – щоб усі бачили та шанували; і як часто трапляється, що надходить диявольська спокуса – прислухатися до солодких співів, тобто до жінки! Чоловіки залюбки їх слухають і втішаються ними, – так, що втрачають пильність і духовно гинуть через приспану розсудливість, а корову, тобто душу, яку мали старанно оберігати, втрачають через гріх. За це їм стинають голову, тобто блаженне життя, яке вони пообіцяли Богові берегти своїми заслугами. Меркурій, себто диявол, відбирає в них вічне життя і зводить корову, тобто душу, в ад.