«Beware the Ides of March!» - Оповідка XCVII. Про смерть.

Читаємо в літописах, що року двадцять другого від заснування Рима народ римський поставив на Форумі мармурову колону, на якій було зображено Юлія Цезаря й написано ім’я «Юлій», – бо все це на його честь зробили. Отой Юлій Цезар, коли мав загинути, одержав перед смертю три знамення. За сто днів до його смерті в Цезареву подобизну на Форумі вдарила блискавка і збила першу літеру надписаного імені; вночі напередодні загибелі Цезаря вікна його спальні з таким стуком і грюком розчахнулися, що він вже гадав, начебто дім валиться; а в сам день його смерті, коли Цезар ішов на Капітолій, йому вручено лист із його смертним вироком. Якби відразу той лист прочитав – уникнув би загибелі.

Мораль

Найдорожчі, отак воно й між нами та Богом. Щоб урятувати нас од вічної погибелі, Бог подає нам три знамення.

Перше – стерта перша літера імені. Під цією літерою, що стоїть на початку ймення, треба розуміти статки й багатство, адже саме завдяки їм людина здобуває собі ім’я в світі: у наші дні хто не має багатства, того й не знають. Це добре видно, коли запитати, хто перший чоловік на селі чи в місті: відразу вкажуть найбагатшого, навіть якщо він – останній негідник. Отак чоловік робить собі ім’я багатством: якби не був багачем, про нього б і не чули.

Проте багатство деколи стає для людини причиною вічної погибелі, а тому Бог, який хоче її спасти, подає перше знамення – віднімає в неї першу літеру імені, себто багатство, і робить ту людину убогою, щоб той, хто через багатство відступив од Бога, знову приступив до Нього через убогість.

Друге знамення, що його одержав Юлій Цезар, – це коли в його покої зчинився страшний грюкіт. Той покій – людське тіло. Коли людина бачить свою вроду та силу, вмить впадає у гріх, який готує їй вічну погибель. Отож Бог, воліючи відвернути людину од вічної погибелі, дає знамення – вчиняє такий страшний грюкіт у її тілі, себто насилає на неї таку тяжку хворобу та неміч, що людина гадає, начебто її вже звалила смерть. Той, хто відступив од Бога через вроду та силу, навертається й кається через хворобу та неміч. Псалмопівець: «Помножилися їхні немочі...» [Пс. 16 (15), 4]; а святий Павло, до прикладу, каже: «Краще я буду хвалитися своїми немочами...» [2 Кр. 12, 9].

Третє знамення, яке одержав Юлій Цезар, – коли йому вручено лист із вироком: якби він його прочитав – уникнув би смерті. Таке ж знамення Бог подає нам, грішним: Він, так би мовити, вручає нам лист із нашим смертним вироком, коли цілющою благодаттю просвітлює нашу совість, щоб ми могли відчитати свої гріхи, якими заслужили собі вічну погибель. Тому, поки маємо світло й благодать Святого Духа, читаймо цей лист, себто виповідаймо наші гріхи (спочатку благочестивим серцем, а потім устами – священикові), щоб спромогтися уникнути вічної погибелі; щоб запечатаний лист, себто нашу нечисту совість, не було розкрито й об’явлено на весь світ після нашої смерті.