Іван Франко і Gesta Romanorum

Іван Франко. 1898 р. (C)

Здається, невтомний Франко торкався, бодай побіжно, усіх можливих тем з історії літератури. Не оминув він своєю увагою і Діяння римські, надто ж рецепцію їх на українських землях.

Зокрема, у праці Карпато-руське письменство XVII-XVIII вв. (Львів: З друкарні Наукового товариства імени Шевченка, 1900) Франко у розділі XII, на с. 91-95 подає опис рукописного збірника, до якого, серед низки інших творів, увійшов найповніший варіант староукраїнського перекладу оповідок із збірки Gesta Romanorum. Як і інші староукраїнські переклади Діянь римських, його було здійснено з польського стародруку; відрізнявся ж він тим, що охопив усі 39 оповідок, які містилися в польській версії, тим часом як до інших збірників входили тільки окремі з них. Підпис власника дав цій пам’ятці умовну назву «рукопис Стефана Самборини».

Так називаю сей рукопис, що переховує ся тепер у біблїотецї перемиської капітули під сиґн. LI. l. 8, від його колишнього властителя, що підписав ся на марґінесі. Се показна книжка, писана кількома руками в першій половинї XVIII в. десь у західно-карпатських горах. Письмо полууставне, папір грубий, зложений у 4-ку, книга крім титулу добре захована, в старій шкіряній оправі, має на хребтї старий напис: „Исторіе розмаите зъ Рымскихъ и тежъ иншихъ авторовъ коротко зебране“. Карток ненумерованих 409, початку тексту і загального титулу нема.

На жаль, згодом рукопис безслідно зник із книгозбірні, де він, згідно зі свідченням Франка, зберігався ще на початку XX ст., а тому нагода потримати його в руках, найімовірніше, назавжди втрачена для дослідників. Отже, усім, що знаємо про переклад Gesta Romanorum, який увійшов до рукопису Самборини, завдячуємо описові та побіжним зауваженням Івана Франка. Між іншим, із с. 94-95 його праці бачимо, що сам Франко був не надто високої думки про якість староукраїнського перекладу:

Отсей переклад „Gesta Romanorum“ доконано з польської друкованої книжки; про се можна впевнити ся порівнюючи поданї тут титули оповідань з польськими (див. Historye rzymskie, wydał Dr. Jan Bystroń, Bibliot. pisarzów polskich, Kraków, 1894). Переклад держить ся невільничо польського оріґіналу, так що декуди можна його розуміти тілько при помочи польського тексту, прим. коли польське łotrowie перекладає на лютрове і т. и.

Та найбільше автентичної інформації про зміст і характер перекладу Діянь римських – у зафіксованому Франком на с. 92-94 переліку заголовків оповідок. Його й подаємо на останок, долучаючи нумерацію за виданням Остерлея і посилання (якщо є) на наші переклади сучасною українською.

12. Гисториє розмаите з римскїхъ и тежъ иншихъ акторовъ [sic!] коротко зобраны (стор. 115-480). Се переклад звісної збірки Gesta Romanorum, доконаний із польського. Подаю тут титули поодиноких роздїлів:

1) О пониженю порожнеи хвалы (стор. 115-121) і Выкладъ тогож ωбычаю (стор. 121-123). <Оповідка 8>

2) Ω уважаню вѣчности (стор. 123-129) і Выкладъ того ωбычайный (стор. 129-131). <Оповідка 5>

3) Гистория ω Аполонѣ крулю Тирским и Тарсиєи кролевнѣ, на прикладъ, ижъ смуток перемѣняєт ся во радость (стор. 131-199). <Оповідка 153>

4) Прикладъ ω хитрости диябелскей, яко суды боски сут справедливи (стор. 199-207). <Оповідка 80>

5) Прикладъ ω дивном рядѣню Б<о>жомъ и ω початю с<вя>того Григория (стор. 207-236) і Выкладъ того ωбычайный (стор. 236-242). <Оповідка 81>

6) Прикладъ ω пышным цезарю Иωвианѣ и ω єго униженю, иже Г<оспо>дь Б<о>гъ частокротъ пишних понижа [sic!] а покорных подвыша [sic!] (стор. 242-257), і Выкладъ того ωбычайный (стор. 258-263) <Оповідка 59> <...>

7) Прикладъ ω досконалости (стор. 263-269) і Выкладъ того ωбычайный (стор. 269-274). <Оповідка 57>

<С. 93>

8) Прикладъ ω памяти смерти, абы чловекъ не грѣшилъ (стор. 274-279) і Выкладъ т<ого> ωб<ычайный> (стор. 279-282). <Оповідка 56>

9) Прикладъ ω утратѣ душней и ранах душъ забиваючихъ (стор. 282-289) і Выкладъ (стор. 289-291). <Оповідка 102>

10) Прикладъ ω ростропности, абысме вшитко добрїм умыслом чинили (стор. 291-301). <Оповідка 103>

11) Прикладъ ω хитрей зрадѣ невѣсткой и ω заслѣпленю зрадченыхъ (стор. 301-311) і виклад (стор. 311-315). <Оповідка 120>

12) Прикладъ ω невдячности чловечеи з добродѣиствъ повшехныхъ (стор. 315-329) і виклад (стор. 329-331). <Оповідка 119>

13) Прикладъ, же не маме женам вѣрити, ани юм жадных таємнїцъ ωповѣдати (стор. 326-329) і виклад (стор. 329-331). <Оповідка 124>

14) Другий прикладъ, яко не маме женам жадных таємницъ вѣрити (стор. 331-333) і виклад (стор. 339-342). <Оповідка 126>

15) Прикладъ ω несправедливости и лакомствѣ и караню за не (стор. 334-339) і виклад (стор. 339-342). <Оповідка 128>

16) Прикладъ ω сталости в добрыхъ учинакахъ вѣрным пожиточный (стор. 342-359) і виклад (стор. 359-362). <Оповідка 177>

17) Прикладъ ω вѣрности и милости, же правда ωт смерти выбавлятъ (стор. 362-370) і виклад (стор. 370-372). <Оповідка 171>

18) Прикладъ ω великои справедливости божеи, иж суди єго скрыти сут (стор. 373-376). <Оповідка 127>

19) Прикладъ ω пожитку ωпатрности во вшитких рѣчахъ (стор. 376-379) і виклад (стор. 379-381). <Оповідка 79>

20) Прикладъ, же кажды пастыръ ма старати ся ω ωвечкахъ своихъ (стор. 381-383) і виклад (стор. 383-385). <Оповідка 136>

21) Прикладъ ω страшномъ судѣ ωстатнемъ для вшиткихъ грѣшныхъ (стор. 385-389). <Оповідка 143>

22) Прикладъ, же кто неωкрещеный, не буде збавленый (стор. 390-393) і виклад (стор. 393-394). <Оповідка 76>

23) Прикладъ, абысме чули ω зрадѣ диябелскеи, абы насъ злый д[у]хъ не зрадилъ (стор. 394-397) і виклад (стор. 397-399). <Оповідка 106>

24) Прикладъ, яко правды для преслѣдованя не маме ωтступовати (стор. 399-400) і виклад (стор. 400-401). <Оповідка 58>

25) Прикладъ хвалебный, же милосердными учинками маме ωфѣру чинити Г<оспо>ду Б<о>гу (стор. 401-404) і виклад (стор. 404-405). <Оповідка 47>

26) Прикладъ, же тылко сами справедливы внийдутъ до царства небесного (стор. 406-407) і виклад (стор. 408-409). <Оповідка 45>

27) Прикладъ, же порожне єстъ коханя во вшыткихъ рѣчахъ свѣцкихъ (стор. 409-414) і виклад (стор. 414-416). <Оповідка 63>

<С. 94>

28) Прикладъ, абысме сталость мали в добрыхъ учинкахъ (стор. 416-418) і виклад (стор. 418-420). <Оповідка 66>

29) Прикладъ, абысме чистость и вѣрность малженску любили (стор. 420-424) і виклад (424-425). <Оповідка 69>

30) Прикладъ, же маме правду вызнавати аж до смерти (стор. 426-427) і виклад (стор. 427-428). <Оповідка 68>

31) Прикладъ приводячий, абысме были покорного и чистого и скрушенного сердца (стор. 429-432). <Оповідка 70>

32) Прикладъ приводячий, абысме ся невдячности варовали (стор. 432-434) і виклад (стор. 435-436). <Оповідка 72>

33) Прикладъ, же лакомство внωго [sic! зам. много] людии заслѣпят, абы правды не узнавали (стор. 436-439) і виклад (стор. 439). <Оповідка 73>

34) Приклатъ [sic!], же кождый грѣх безъ розпачи не буде ωтпущенный (стор. 439-442) і виклад (стор. 442-444). <Оповідка 18>

35) Прикладъ, абысме памятали на добродѣиство намъ учинено (стор. 444-445) і виклад (стор. 446). <Оповідка 104>

36) Прикладъ напоминаючи, абысме ωбѣтницу иншимъ выполнили (стор. 446-450) і виклад (стор. 450-451). <Оповідка 108>

37) Прикладныи животъ святого Алеξия, абесме роскошами тогосвѣтными взгардили (стор. 451-460) <Оповідка 15> <...>

38) Прикладныи животъ святого Євстафия къ навернѣню блудящихъ (стор. 460-476). <Оповідка 110>

39) Прикладъ, же презрѣню божему жаден ся противити не можетъ (стор. 476-480). <Оповідка 20>