За сюжетом оповідки, цар Олександр віддав свого сина в науку до філософа. Одного разу вчитель і учень, походжаючи лукою, стали свідками небуденної події. Наставник одразу ж використав її як тему для завдання з віршування (стандартна практика в курсі тривіуму середньовічних шкіл). Ось як цей трапунок описано в оповідці:
Бачать, на луці вилежується пархатий кінь, а поруч із конем двійко спутаних між собою овець траву скубуть. І от ті вівці, пасучись біля коня, наблизилися до нього – одна справа, друга зліва, – а мотузка, що нею були спутані, поволі зайшла коневі на спину, аж поки її середини сягнула. Відчувши мотузку на зраненій спині, кінь підвівся, але стало ще гірше. Від болю кінь рвонувся бігти і поволік за собою овець; і що довше ті вівці на ньому теліпалися, то глибше мотузка в рану врізалася і дужчим ставав біль. Край луки стояв дім мельника. Знавіснілий од страшного болю, кінь разом із вівцями забіг у дім. Там нікого не було, але горіло вогнище. Кінь порозкидав вогонь навсібіч, дім зайнявся, а разом із домом і кінь та вівці дотла згоріли.Чи то не надто старанному, чи то не надто здібному учневі ніяк не вдавалося зладити загаданого вчителем вірша, а тому він охоче пристав на пропозицію диявола виконати за нього домашнє завдання в обмін на його безсмертну душу.
Щоб дати змогу оцінити всю зловісність літературного стилю нечистого, наводимо диявольський опус і в оригіналі, і в перекладі:
Nexus ovem binam per spinam traxit equinam.
Laesus surgit equus, pendet utrumque pecus.
Ad molendinum pondus portabat equinum;
Dispergendo focum se cremat atque locum.
Custodes aberant; singula damna ferant!
Коняці на спину хвору вівці затягнули швору.
Від болю коняка зірвалась – обабіч вівця теліпалась.
Просто в домівку млинську понесла свою ношу кінську;
Порозкидала ватру – спалила себе і хату.
Сторожі не гляділи хати – хай за сю шкоду платять!
Немає коментарів:
Дописати коментар