Gesta Romanorum старочеською

Серед найдавніших перекладів Діянь римських є версія чеською мовою, створена порівняно невдовзі після постання збірки. На відміну від ранніх перекладів іншими європейськими мовами, вона не мала давніх друкованих видань, а дійшла до нас лише в трьох рукописах (усі – з середини й другої половини XV ст.), котрі зберігаються на їхній батьківщині, у Чехії.

На підставі цих рукописів наприкінці XIX ст. було здійснено наукове видання старочеської версії збірки Gesta Romanorum, яке містить критично опрацьовані тексти, передмову із ґрунтовним кодикологічним та лінгвістичним описом рукописів, тематичний вказівник і словничок менш зрозумілих старочеських слів із перекладом їх на сучасну чеську:

Staročeská Gesta Romanorum / dle staročeských rukopisů podává Jan V. Novák. Praha: Česká Akademia císaře Františka Josefa pro vědy, slovesnost a uměni, 1895.

Загалом чеська версія містить 112 оповідок, проте власне до Діянь римських належать лише 102; решта 10 походять з іншої середньовічної латинської збірки – Історії семи мудреців (Historia septem sapientum). Включенням цього додаткового матеріалу, розташуванням оповідок, а також змістом текстів середньовічна чеська версія збірки Gesta Romanorum дуже нагадує німецьку, тож її, найімовірніше, перекладали не з латинської, а з німецької версії. Втім, видавець зауважує, що деколи чеський текст оповідок таки ближчий до латинського оригіналу, ніж до німецького перекладу, а тому чеська версія, попри посередництво німецької, не є цілковито вторинною щодо неї.

Далі для прикладу старочеський текст оповідки 29 про поганих суддів, а також, для порівняння, її німецька версія з рукопису, котрий походить із того ж таки XV ст. (задля компактності моралізаційну частину оповідки в обох випадках опущено). Можна порівняти і з українським перекладом оповідки, виконаним безпосередньо з латинського оригіналу.

Проект судової реформи. - Оповідка XXIX. Знаменито про поганих суддів.

Жив колись один цар, який видав закон, щоб кожен суддя під страхом тяжкої кари правно судив; а коли інакше чинитиме, не буде йому пощади. І от трапилося, що якийсь суддя, котрого розтлили дарунками, виніс неправедний присуд. Як почув про те цар, наказав своїм слугам обдерти його зі шкіри. Так і було зроблено. Здертою шкірою цар застелив місце, де сидів суддя, на знак того, щоб його наступник добре думав і неправедних присудів не виносив.

Замість страченого судді цар поставив суддею його сина і сказав йому: «Сидітимеш на шкірі свого батька, коли судитимеш народ мій. Коли ж хтось нестиме тобі дарунки, щоб ти збочив із прямої дороги, поглянь на батькову шкіру, аби й з тобою такого не сталося».