Закарпатська казка і Gesta Romanorum

На «Форумі видавців» трапилося вже кільканадцятирічної давності видання закарпатських казок у записах Володимира Гнатюка. І ось на першій же навмання розгорнутій сторінці — казка, що явно є фольклорним засвоєнням оповідки 103 з Діянь римських, «Про те, що все треба робити розважно й обачно» (у нас вже було про схоже перетворення в українську народну казку сюжету іншої оповідки). Дуже ймовірно, що в усний обіг ця історія потрапила із котрогось збірника староукраїнських перекладів Gesta Romanorum, карпатський різновид яких досліджував той-таки Володимир Гнатюк.

Ось як вона виглядає в усно-народному закарпатському варіанті:

Gesta Romanorum і українські держоргани

Випадково трапилася на очі емблема Українського державного центру радіочастот (раніше відомого як Укрдержчастотнагляд). Потяг наших чиновників до пафосної символіки - відома річ; от і тут емблему оздоблює латинський девіз:

(C)

Втім, ледве чи хтось із начальства чи працівників згаданої структури знає, що це - скорочений варіант однієї з трьох куплених за чималі гроші премудростей, котра врятувала царську горлянку в оповідці 103 Діянь римських (щоб правильно прочитати віршовану гекзаметром фразу, треба наголошувати виділені літери):

Quidquid agis prudenter agas et respice finem.

В нашому перекладі:

Що б не робив – розважно роби й озирайся на вислід.

Можна хіба що побажати всім, кого це стосується, щоб слова «Розважно роби» не розходилися з ділом і до перерізаних горлянок справа не доходила.

Gesta Romanorum і татуювання

Нещодавно писав про цитати з Діянь римських на футболках, чашках тощо, а тут люди власне тіло прикрашають.

(C)

Напис, що біжить шкірою цього симпатичного хлопця, – не що інше, як перша куплена премудрість з оповідки 103 мовою оригіналу:

[Quidquid agis p]rudenter agas et respice finem.

Вислів став «крилатим» не лише через свій зміст, а й, великою мірою, через форму: це вірш-гекзаметр. Отож для того, щоб зберегти афористичність, віршований розмір відтворено і в нашому перекладі:

Що б не робив – розважно роби й озирайся на вислід.

Оповідка CIII. Про те, що все треба робити розважно й обачно.

Правив колись Доміціан, дуже мудрий і вельми справедливий: нікому не давав уникнути правосуддя.

Одного разу, коли цар сидів за столом, надійшов якийсь купець і постукав у браму. Воротар відчинив йому і спитав, чого він хоче. А той: «Я – купець, маю на продаж дещо корисне для царської особи». Почувши це, воротар його впустив і купець дуже почтиво привітав царя. Мовив до нього цар: «Найдорожчий, що ж то за крам ти приніс на продаж?» А той: «Три премудрості, володарю». Цар: «І по скільки просиш за кожну премудрість?» Купець: «По тисячі флоринів». Тоді цар йому: «А що, коли мені твої премудрості не згодяться? Даремно гроші витрачу!» А купець: «Володарю, якщо мої премудрості не стануть тобі в пригоді, поверну гроші». Мовив цар: «Добре говориш. Що ж, розповідай, які ж то премудрості хочеш мені продати». А той: «Володарю, перша премудрість така: "Що б не робив – розважно роби й озирайся на вислід". Друга: "Ніколи не звертай з битої дороги на стежку". Третя: "Ніколи на ставай на ночівлю в домі, де господар – старий, а жона – молоденька". Оцих трьох порад тримайся, і буде тобі добре».

Цар заплатив купцеві за кожну премудрість по тисячі флоринів, і першу з них – оту: «Що б не робив...» – звелів надписати у чертогу, в покої і скрізь, де він зазвичай ходив, а також на скатертях, що на них їв.

Голяр. Гральна карта. Австрія, бл. 1455 р. (C)

Невдовзі по тому чимало людей у царстві змовилися вбити царя за те, що був такий справедливий; а що не могли цього скоїти відкрито, то підмовили царського голяра, щоб, коли голитиме цареві бороду, перерізав йому горло, і матиме за це винагороду. Одержавши гроші, голяр пообіцяв усе вірно виконати. І от коли цареві треба було поголитися, голяр намочив бороду, почав голити, а тоді глянув додолу й побачив довкола царевої шиї рушник з написом: «Що б не робив...» Прочитавши його, подумав собі голяр: «Оце я найнявся нині вбити людину. Якщо це зроблю, препогано скінчу, бо мене засудять на щонайганебнішу смерть. Справді, що б не робив, а таки треба озиратися на вислід, як мовить сей напис». Голяреві почали тремтіти руки, та так, що він аж бритву впустив. Зауваживши це, спитав його цар: «Що з тобою? Ану кажи!» А той: «Володарю, змилуйся наді мною! За гроші я погодився нині вбити тебе, але була на те Божа воля, щоб я випадково прочитав напис на рушнику: "Що б не робив..." і відразу ж збагнув, що скінчу найганебнішою смертю. Тому й затремтіли мені руки». Почувши це, подумав собі цар: «Оце ж перша премудрість врятувала мені життя. В добру годину я за неї заплатив!» А голяреві мовив: «Більше не зраджуй. Прощаю тобі».