Траянова колона і Траянів полководець

Колона Траяна
Рим, 113 р. н. е. (C)

Славнозвісна колона Траяна в Римі, вкрита спіральною стрічкою барельєфів, що увічнюють перемоги імператора над племенами даків. Оповідка 110 Діянь римських – це легенда про Траянового полководця Євстахія Плакиду, який теж міг бути причетним до його перемог.

А колоні присвячено цілий сайт www.trajans-column.org де можна і детально роздивитися її, і довідатися про неї все, що ви хотіли знати, але боялися запитати :)

via est vita

Тепер є веб-ресурси для планування не лише ваших поїздок на найближчу відпустку, а й уявних мандрівок Римською імперією! У Стенфордському університеті на основі описів подорожей, даних про мережу доріг, навігацію, кліматичні умови, ціни та ін. створили систему ORBIS: The Stanford Geospatial Network Model of the Roman World, яка дає змогу вирахувати найвигідніший у тогочасних умовах маршрут між містами римського світу.

Зайшовши за посиланням, треба клацнути зображення мапи або закладку «Mapping ORBIS». З’явиться карта римського світу з позначеними населеними пунктами (деякі з них стають видимі лише при детальнішому масштабуванні). Справа від неї – параметри вашої уявної мандрівки: місце відбуття і прибуття, місяць, на який заплановано подорож, оптимізація за швидкістю, вартістю чи відстанню, а також преференції щодо виду сполучення. Вибравши, що потрібно, клацаємо кнопку «calculate route» – і на карті з’являється маршрут, а також вискакує віконце, де вказано відстань, тривалість і вартість мандрівки у денаріях. Треба зауважити, що у випадку «неможливої» подорожі (наприклад, коли зняти опцію сполучення «Road» чи «River» для міста в глибині суходолу або «Sea» для острівного), система видасть помилку.

Загальний вигляд планувальника подорожей системи ORBIS.
Клацніть, щоб збільшити зображення.

Можете спланувати собі античну подорож, наприклад, із Севастополя (Chersonesos) до Відня (Vindobona) чи Парижа (Lutetia). А ми вирішили випробувати ORBIS на матеріалі однієї оповідки з Gesta Romanorum.

Христос рождається!

Штефан Лохнер. Поклоніння царів. Вівтарна картина Кельнського собору. XV ст. (C)

У Кельнському соборі зберігаються мощі володарів-мудреців, які вітали новонародженого Ісуса. Саме туди їздив вшановувати їх король Данський з оповідки «Про трьох царів», за що одержав особливі дари.

І вам щедрих дарів цього Різдва!

Лицар Ґвідон із Gesta Romanorum і легенда про Ґая Ворікського

Оповідка про пригоди Ґвідона та його товариша Тирія – не що інше, як переробка низки вибраних епізодів та мотивів із легенди про Ґая Ворікського (Guy of Warwick, Gui de Warewic), відомої у різних середньовічних французьких та англійських версіях. Сюжет цього роману, хоч у цілому вигаданий, все ж має деякі прообрази в подіях пізньоанглосакського періоду британської історії. До решти змісту легенди можна знайти паралелі в оповідях про святих, як-от св. Алексія і св. Євстахія (чиї житія у скорочених версіях, до речі, окремо увійшли і в Діяння римські як оповідка 15 і оповідка 110).

Попри те, що епізоди нашої легенди – або фіктивні, або досить віддалені від документально засвідчених історичних подій, все ж із ними пов’язаний один цілком реальний об’єкт. Це – замок, що його 1068 року збудував Вільгельм Завойовник на місці англосакського бургу Ворік у вигині ріки Ейвон. Від 1088 року ця твердиня стала оселею графів Ворікських.

Період найінтенсивнішої розбудови замку припав на XIV ст. – приблизно на той час, коли було створено найвідомішу літературну версію легенди про Ґая Ворікського – віршований роман середньоанглійською мовою, котрим, імовірно, скористався і укладач збірки Gesta Romanorum. Отож в уяві тогочасної аудиторії роману (і оповідки з Діянь римських) саме в цій величній твердині покинув вагітну дружину наш герой; а повернувшись, там-таки, не впізнаний нею, приймав від неї милостиню. Недарма найвищу вежу замку (справа на фото) ще й донині називають «вежею Ґая».

Ворікський замок (Warwick Castle) (C)

Gesta Romanorum, три царі і Кельнський собор

Кельнський собор, 1248-1880 рр. (C)

15 серпня 1248 року було закладено наріжний камінь Кельнського собору. Його почали будувати спеціально для того, щоб помістити цінну здобич, яку 1162 року забрав із пограбованого Мілана імператор Фрідріх I Барбаросса, – мощі царів-волхвів, котрі йшли зі Сходу вітати новонародженого Ісуса.

Про те, як король Данський їздив до Кельна вшановувати ці мощі й що з ним трапилося – в оповідці «Про трьох царів».

Колона Фоки, або як коваль став тезкою імператора

Колона Фоки на римському Форумі.

Статуя, котра в оповідці 57 Діянь римських стежить за підданими і доносить на них, і котру врешті присмирив кмітливий коваль Фока, здається, мала реальний прототип. На римському Форумі досі стоїть колона, знана як «колона Фоки», а на її верхівці колись і справді красувалася золочена статуя.

Колону і статую встановили 1 серпня 608 року. Це був останній імперський монумент, доданий до архітектурного ансамблю Форуму. На той час у самому Римі імператорів уже не було: їхньою столицею став Константинополь, а Вічне Місто перебувало в складі Равенського екзархату – невеликого клаптика колишньої Західної Римської імперії, що над ним, після багатьох років готського панування, на деякий час відновила контроль імперія Східна, тобто Візантія.

Саме візантійський екзарх (управитель), якого звали Смарагд, виступив ініціатором встановлення пам’ятного знаку на честь тогочасного імператора Східної Римської імперії Флавія Фоки Августа, відомішого як просто Фока. Цей самозванець прийшов до влади 602 року, відібравши престол в імператора Маврикія, і вже невдовзі повернув із заслання і призначив екзархом Смарагда, котрий «за попередньої влади» неабияк проштрафився на тій-таки посаді. Отож «старий-новий» екзарх мав причини для підлабузництва, дуже добре відчутного в написі-присвяті, що досі зберігся на п’єдесталі колони:

Преблагому, преласкавому і премилостивому правителеві, завжди величному володареві нашому Фоці, вічному імператорові й увінчаному Богом звитяжцеві, – Смарагд, колишній управитель священного палацу, патрицій і екзарх Італії, відданий Його милості за незліченні ласкаві благодіяння, за піклування про спокій Італії та збереження її свободи, поставив на цій високій колоні і присвятив Його величності на вічну славу цю осяяну блиском золота статую. Першого серпня одинадцятого індикту п’ятого року після консульства Його милості.

Після того, як 610 року імператора-самозванця скинули з престолу, скинули з колони і його статую. Сама колона залишилася стояти, але її п’єдестал – і напис на ньому – упродовж всієї доби Середньовіччя був цілковито похований під товщею землі, яку поступово наносило з довколишніх пагорбів; його відкрили щойно під час розкопок на початку XIX ст.

Однак у середньовічній усній традиції, мабуть, зберігся переказ, що стовп на занедбаному Форумі – це «колона Фоки», і що колись її увінчувала статуя. Почерпнувши з інших джерел фантастичний сюжет про статую-наглядача, автор оповідки пов’язав його з реальним об’єктом – колоною, а головного героя назвав асоційованим із тією колоною іменем – Фокою.

Втім, «перекваліфікована» статуя і «позичене» в східноримського імператора ім’я героя – не єдине відлуння давнього Риму в оповідці 57. На роль автора диво-статуї якнайкраще підійшов Вергілій, «штатний» майстер-чародій в уяві латинського Середньовіччя, – дарма, що на час встановлення на Форумі колони Фоки реальний Вергілій вже шість століть як помер.

Stat Roma pristina nomine

21 квітня святкують символічний День заснування Риму. Але від того Риму, яким він був у часи своєї найбільшої земної слави, крім купи самих по собі малозрозумілих руїн, залишився тільки образ у людській уяві. Цей образ змінювався від епохи до епохи й від культури до культури; Діяння римські – один із численних прикладів.

Тому можемо повторити за середньовічним поетом Бернардом Клюнійським, що колишній Рим вічний лише своїм іменем, бо все, що нам зрештою залишається – це голі імена:

Stat Roma pristina nomine, nomina nuda tenemus

Оповідка XVI. Про зразкове життя.

Читаємо про одного римського царя, що він, намірившись побудувати собі кращі палати, розкопав підвалини старого палацу і знайшов там золоту раку, охоплену трьома обручами, на якій був напис: «Я поклав, я давав, я зберіг, я мав, я маю, я позбувся, я караюся. Що витратив – те моє; що віддав – те маю». Коли цар про те дізнався, то скликав своїх вельмож і сказав їм: «Ану ж, порадьтеся між собою, що б то міг означати цей напис». А вони йому: «Володарю, цей напис не що інше засвідчує, як те, що до тебе був якийсь цар, котрий власним життям хотів подати приклад для наслідування: "Я поклав життя на те, щоб правно судити, людьми порядкувати і над собою панувати згідно з вимогами розуму. Я давав воякам, щоб служили, бідакам – щоб прожили: кожному – і собі теж – по заслузі. Я зберіг справедливість до кожного, милосердя до нужденних, гідну платню для роботящих. Я мав щедре і вірне серце: кожного, хто мені служив, я за потребою обдаровував багатствами і повсякчас – своєю милістю. Я маю руку, що дає, руку, що захищає, руку, що карає. Я позбувся глупоти, позбувся дружби з недругами, позбувся плотської нестриманості. А тепер караюся мукою довічною, бо не вірував у Бога єдиного, предвічного. Ох, караюсь, і не буде мені визволення"».

Наслухавшись такого, цар, скільки жив, премудро порядкував – і самим собою, й іншими людьми; отож у мирі скінчив своє життя.

Пагорб Палатин у Римі. Збережені підвалини імператорського палацу.

Мандрівка у Вандалгород

Вандалгород, де відбувся поєдинок з лицарем-примарою в оповідці 155, - не вигадана, а цілком реальна місцина. Якщо вірити оповідці, її назвали так, «бо саме там у давнину таборилися вандали, коли пустошили британський край і люто нищили християн». Вандалами автор оповідки, вочевидь, іменує вікінгів, котрі в ранньосередньовічну добу і справді полюбляли плюндрувати прибережні поселення Британії, а передусім монастирі.

Щодо самого Вандалгороду (так у нас передано назву Wandleburia, яка фігурує в оригіналі), то він є не чим іншим, як місцевістю Вендлбері (Wandlebury) неподалік від Кембриджа. Це кругла площина, дещо підвищена над довколишнім рівнинним ландшафтом, котру й справді оточує великий земляний насип. Ось її супутниковий знімок на Google Maps:


Переглянути більшу мапу