До теми діток-мажорів. - Оповідка L. Про хвалу тим, хто правно судить.

Валерій розповідає, що консул Зелонґ видав закон, за яким того, хто збезчестить дівчину, треба обох очей позбавити. І от трапилося, що саме його син збезчестив єдину дочку якоїсь вдови. Щойно почула про це мати, побігла до царя та й каже: «Пане, як вже запровадив єси закон, то кажи, аби сповняли. Оце ж бо твій одинак мою одиначку зґвалтував і силою узяв!»

Як почув те цар, йому все аж заходило всередині й він наказав, щоб його синові вибрали обидва ока. Мовили до володаря вельможі: «Маєш єдиного сина, який є твоїм спадкоємцем. Усьому царству буде завдано шкоди, коли твій син очей позбудеться». А він їм: «Хіба не знаєте, що це я видав той закон? Це ж яка ганьба буде, коли сам порушу те, що так твердо постановив! Мій син перший зламав закон – перший і кару нестиме!» Взяли слово мудреці: «Володарю, заради Бога, благаємо, пощади свого сина!» Нарешті цар піддався на їхні моління та й мовить: «Найдорожчі, коли так, послухайте, що скажу. Очі мого сина – то мої очі, і навпаки. Виберіть мені праве око, а синові – ліве. Тоді сповниться закон».

Так і зробили, і всі хвалили мудрість і справедливість володаря.

Мораль

Найдорожчі, той цар – Господь наш Ісус Христос, який видав закон, за яким той, хто збезчестить дівчину, себто омиту в хрещенні душу, позбудеться обох очей, тобто боговидіння і вічної слави. Царський син, який зламав закон – то людина, яка гріхом збезчестила свою душу, а тому має нести кару, адже мати Церква щоденно взиває до Бога, щоб людина виправилася ще в цьому смертному тілі. Ісая: «Взивай, не спиняйся, піднеси, наче сурму, твій голос!» [Іс. 58, 1]

Цар, себто Господь наш Ісус Христос, втратив око, а залишив собі лиш одне, коли поклав за нас життя. Отож і нам треба вибрати собі ліве око, тобто знищити каяттям усі пожадання, всі плотські зваби; тоді здобудемо життя вічне.