 |
| Коні. Мініатюра з рукопису бестіарію. Англія, XIII ст. (C) |
Одного разу королівство залишилося без спадкоємця. Стали вельможі шукати, хто по праву має бути королем. Знайшли трьох князів, які мали право на королівство і між якими його треба було розділити. От і кажуть вельможі тим трьом князям: «Найдорожчі, якщо розділити між вами королівство, його могутність зменшиться і може постати розбрат. Отож якби вам було завгодно, щоб лише один король одержав королівство, нам усім це вийде на користь». А ті: «Нам це до вподоби, аби тільки хтось із вас вибрав з-поміж нас короля». Мудреці у відповідь: «Якщо виберемо одного, а іншого ні, можемо когось образити. Проте ми знайшли на це спосіб. Пристанете на нього – буде і вам, і нам шана та вигода, не буде заздрощів і буде усунуто всякий розкол». Князі: «Скажіть нам, що ж то ви за спосіб винайшли». Ті: «А ось який спосіб. Завтра сядете на трьох коней і на лузі, що за містом, скакатимете від початку й до кінця лугу. Чий кінь перший заірже, той буде королем і володарем». А князі: «Ото добра порада!»
Наступного дня вони приготувалися ту пораду виконати. Проте один князь потайки наказав своєму челяднику, щоб той став край лугу з кобилою, яку княжий кінь зазвичай покривав; і коли побачить, що вони під’їжджають, щоб показав її морду коневі. Той так і зробив...
Подивитися на перегони князів зібралася сила-силенна народу. І от коли вони рушили, челядник, як йому наказано, виставив на показ морду кобили. Кінь, побачивши кобилу, яку зазвичай покривав, видав голосне іржання, так що весь народ почув. І того князя згідно з угодою відразу обрали королем і коронували.
Мораль
Найдорожчі, королівство – то сей світ, який довго не мав короля, тобто Господа нашого Ісуса Христа. Тому-то мудреці взивали до Бога, кажучи: «Пошли агнця, Господи, владаря землі» і далі [Іс. 16, 1].
Троє князів – це Отець, Син і Святий Дух, бо вони над усім творінням княжать. Вони змагалися на лузі, тобто у світі, коли Бог послав Сина свого єдинородного задля нашого спасіння. Було троє коней – могутність Отця, мудрість Сина, милість Духа, – і всі вони змагалися з Христом. Але челядник тримав кобилу, тобто Йоан Хреститель тримав людськість Христа, хрестячи його. І ось пролунало іржання, тобто голос із неба: «Це Син мій улюблений, якого я собі уподобав» [Мт. 3, 17]. Отож Бог Отець поставив Його нашим королем, а ми всі маємо коритися Йому; тоді здобудемо вічне життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар