«Король Лір» за три століття до Шекспіра. - Оповідка CCLXXIII.

Правив колись у місті Римі велемудрий і могутній Теодосій і мав трьох красунь дочок. Одного разу він питає найстаршу доньку: «Як ти мене любиш?» А вона: «Та звісно, що більше за себе саму». Батько їй: «От і наділю тебе великим багатством»; і одразу ж видав її за короля вельможного і заможного. Потім пішов до середульшої доньки і питає її: «Як ти мене любиш?» А вона: «Так, як себе саму». Цар видав її заміж за одного князя. Потім пішов до наймолодшої дочки і питає її: «Як ти мене любиш?» А вона: «Так, як ти того вартий – не більше й не менше». Мовив їй батько: «Коли так, не видаватиму тебе заможно, як твоїх сестер!» І видав її заміж за якогось графа.

Невдовзі по тому цареві довелося воювати з королем Єгипетським. Король вигнав царя з його царства, і той не знав, куди податися. Тоді він написав листа, запечатавши своїм перснем, до найстаршої доньки – тієї, яка казала, що любить батька більше за себе саму; написав, щоб зарадила йому в потребі, бо його вигнано з власного царства. Прочитала дочка листа і розповіла своєму мужеві королю про те, що сталося. А король: «Добре було б зарадити йому в цій великій потребі. Зберу своє військо і чим зможу, допоможу». Вона ж йому: «Тут без великих витрат не обійтися. Вистачить надати йому п’ятьох лицарів, щоб супроводжували його, доки він поза своїм царством». Так і зробили. Дочка відписала батькові, що не одержить від неї іншої допомоги королівським коштом, крім п’ятьох лицарів у супровід. Почувши це, тяжко зажурився цар і мовив до себе: «Горе мені! Я всю надію покладав на найстаршу дочку, бо вона сказала, що любить мене більше за себе саму; через це й наділив її великими почестями».

Написав цар і до середульшої доньки – тієї, котра казала: «Люблю тебе, як себе саму», – щоб зарадила йому в цій великій потребі. А та, почувши це, мужеві своєму сповістила і відразу ж його намовила, щоб забезпечив царя лише їжею та одежею, гідною такого правителя; про це й відписала батькові в листі.

Почувши це, тяжко зажурився цар, кажучи: «Ошукали мене дві дочки. Що ж, спробую щастя з наймолодшою, котра казала мені: "Люблю тебе так, як ти того вартий"». Він написав їй листа, щоб зарадила йому в цій великій потребі; написав і про те, як йому відповіли її сестри. Наймолодша донька, побачивши батьківську нужду, мовила до свого мужа: «Мій поштивий пане, зарадь мені в цій потребі. Мого батька з власного володіння вигнано». Питає її муж: «Що ж ти хочеш, щоб я зробив?» А вона: «Збери військо і йди битися з його ворогом». Граф у відповідь: «Вволю твою волю». Він негайно зібрав велике військо, власним коштом вирушив на війну разом з царем, здобув перемогу і повернув царя в його царство.

Тоді цар промовив: «Благословенна година, коли я породив свою наймолодшу доньку! Я любив її менше за інших дочок, а вона зарадила мені у великій потребі, коли ті інші кинули мене напризволяще. Тому після моєї кончини залишаю все царство наймолодшій».

Так і сталося. Після батькової смерті правила наймолодша дочка і в мирі скінчила своє життя.

Мораль

Найдорожчі, тим царем можемо назвати кожну мирську людину, бо вона має трьох дочок. Перша донька, котра каже: «Люблю батька більше за себе саму», – це, певна річ, сей світ. Людина так його любить, що все своє життя витрачає на світське, та коли опиняється в потребі, тобто при смерті, світ з усією його любов’ю спромагається заледве на п’ятьох лицарів, тобто на п’ять дощок, складених на зразок коробки, щоб вкласти туди тіло для поховання. Друга донька, котра любить батька, як себе саму, – це твоя дружина, твої діти і твої батьки: вони достачатимуть тобі все потрібне доти, доки не ляжеш в землю, але понад те нічого.

Третя донька, котра каже: «Люблю тебе так, як ти того вартий», – це Бог. Часто ми занадто мало Його любимо, але якщо вдамося до Нього в потребі з чистим серцем і щирою душею, то, без сумніву, одержимо від Нього допомогу проти короля Єгипетського, тобто диявола, і Він поверне нас у наше володіння, тобто в царство небесне.