Біблійний колорит Діянь римських і український переклад

В одному з попередніх дописів йшла мова про запозичення з латинської Біблії (Вульгати) в збірці Gesta Romanorum – як на рівні авторитетного цитування, так і на рівні проникнення біблійних зворотів та ідіом у саму мовну тканину оповідок.

Якщо в першому випадку в тексті Діянь римських подекуди трапляються відсилання до книг і навіть глав Святого Письма (втім, не завжди коректні), то в другому випадку такі позначки, зрозуміло, відсутні. Попри це, можна припустити, що середньовічна аудиторія збірки досить легко ідентифікувала ці запозичення саме як біблійні навіть без явного покликання на джерело, адже латинський текст Біблії – принаймні, найуживаніші в богослужіннях фрагменти – був добре їй відомий. Принцип еквівалентності перекладу вимагає, щоб і український читач, хоч якоюсь мірою обізнаний із Святим Письмом, міг помітити біблійні цитати й алюзії в тексті Діянь римських не лише завдяки лапкам, шрифтовим виділенням чи приміткам із відповідними посиланнями, а й завдяки особливостям самих цих фрагментів.

Найочевиднішим шляхом було б цитування Біблії за усталеним, традиційним перекладом національною мовою із легко впізнаваним стилем (найчастіше – дещо архаїчним). Наприклад, в англомовних країнах цю функцію досить добре виконує Біблія короля Якова, яка не лише має авторитет освяченого традицією тексту, а й свого часу виступила важливим чинником формування літературної мови.

Проте у нас ситуація складніша: «освяченим традицією» ми сприймаємо насамперед церковнослов’янський переклад Святого Письма, вставки з якого були б недоречними в українському тексті. Щодо українських перекладів Біблії, котрі таки стали до певної міри традиційними, – а саме о. Івана Хоменка і митр. Іларіона (Івана Огієнка), – то кожен із них передає в задовільний з естетичного погляду спосіб лише частину взятих із Святого Письма цитат і запозичених з нього ідіом, лише в частині випадків створює бажаний ефект «біблійного» стилю. До того ж, у потрібних нам фрагментах ці наново зроблені переклади деколи мають розбіжності із Вульгатою.

Вихід було знайдено в тому, щоб використовувати обидва знайомі українському читачеві переклади, а також церковнослов’янський (у версії Острозької Біблії – першого повного видання книг Святого Письма церковнослов’янською мовою), приблизно за таким алгоритмом:

1. За основу беремо переклад Хоменка, з нашого погляду, краще літературно опрацьований порівняно з перекладом Огієнка. Саме його використовуємо як джерело «за замовчуванням» українського варіанту цитат і запозичень, що фігурують в Діяннях римських.
2. Якщо переклад Хоменка виявляється незадовільним з погляду змісту чи стилю, використовуємо переклад Огієнка.
3. У випадках, коли використання жодного з перекладів поодинці не дає потрібного результату, досить часто допомагає їх контамінація, коли при відтворенні біблійної цитати чи фрази різні її частини беремо з тих перекладів, де її передано відповідніше до наших потреб.
4. Якщо й після такого комбінованого використання перекладів фрагмент не задовольняє естетично або має змістові розбіжності з Вульгатою (а отже, й з текстом Діянь римських), вдаємося до додаткового редагування, орієнтуючись на церковнослов’янську традицію. Цікаво, що у випадках розбіжностей між Вульгатою і українськими перекладами Острозька Біблія часто дає ближчий до Вульгати варіант.
5. Щоб додатково посилити впізнаваність біблійних фрагментів і алюзій, їх відтворення українською мовою уніфіковано по всьому перекладові Діянь римських.

Насамкінець кілька навмання вибраних прикладів, щоб показати, як наша процедура спрацьовує на практиці.

В оповідці 15 голос із неба вказує мешканцям Рима на праведника Олексія, котрий має врятувати місто своїми молитвами. Перші слова, що їх чує з небес приголомшений люд – «Venite ad me omnes, qui laboratis et onerati estis», – ті самі, якими Христос звертається до народу в Євангелії (Мт. 11, 28). Ось як відтворено цей фрагмент в українських перекладах:

Хоменко

Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.

Огієнко

Прийдіть до мене, усі струджені та обтяжені – і я вас заспокою.

З погляду добору слів кращий варіант Огієнка, проте відчуваємо, що в Хоменка ритм фрази краще натякає на її походження. Цю інтуїцію підтверджує порівняння з Острозькою Біблією:

Пріидіте ко мні вси труждающеися и обремененіи, и азъ покою вы.

Злегка змінивши порядок слів у версії Огієнка і архаїзувавши форму наказового способу, одержуємо остаточний варіант передачі Мт. 11, 28, який і увійшов до нашого перекладу:

Прийдіте до мене всі струджені та обтяжені, і я заспокою вас.

Складніший випадок маємо в оповідці 190. Дружина втішає лицаря, на чию землю зазіхає жадібний володар, словами із виразно біблійним «присмаком». Тут не просто відтворення фрагменту Святого Письма, а поєднання запозичень з різних його частин – Псалтиря і книги пророка Варуха:

Пс. 37 (36), 3; Вар. 4, 21	Діяння римські 190
Spera in Domino, et fac bonitatem... Clamate ad Dominum, et eripiet vos de manu principum inimicorum...	Spera in Dominum, et ipse te de manibus eius eripiet...

Вихідні фрагменти в перекладах:

Хоменко

Пс. (37) 36, 3: Вповай на Господа і чини добро...

Вар. 4, 21: Закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих...

Огієнко

Пс. (37) 36, 3: Надійся на Господа і добре чини...

Вар. 4, 21: (переклад второканонічної книги Варуха відсутній).

Острозька Біблія

Пс. (37) 36, 3: Оуповай на Господа и твори благостыню...

Вар. 4, 21: Взопіите къ Богу, і избавитъ васъ ωтъ насилія руки вражія...

Остаточний варіант перекладу слів лицаревої дружини:

Надійся на Господа, і Він визволить тебе з рук його.

Схожий приклад можна навести з оповідки 110. Лицар Євстахій, втративши дітей, просить Бога вберегти його від відчаю та зневіри, поєднуючи у своєму взиванні цитати з двох псалмів:

Пс. 141 (140), 3-4; Пс. 51 (50), 13	Діяння римські 110
Pone, Domine, custodiam ori meo... Non declines cor meum in verba malitiae... Ne proiicias me a facie tua...	Da requiem, Domine, tribulationibus meis et pone custodiam ori meo, ne declinet cor meum in verba malitiae et eiiciar a facie tua.

Версії перекладу вихідних фрагментів:

Хоменко

Пс. 141 (140), 3-4: Постав, о Господи, моїм устам сторожу... Не дай схилитися серцеві моєму до чогось злого...

Пс. 51 (50), 13: Не відкидай мене від обличчя Твого...

Огієнко

Пс. 141 (140), 3-4: Поклади, Господи, сторожу на уста мої... Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої...

Пс. 51 (50), 13: Не відкинь мене від лиця Свого...

Острозька Біблія

Пс. 141 (140), 3-4: Положи Господи храненіє оустом моимъ... не оуклони сердце моє в словеса лоукавствія...

Пс. 51 (50), 13: Не отверзи мене ωтъ лица твоєго...

В першій частині переклад Хоменка у явному виграші перед перекладом Огієнка; натомість у другій частині, на нашу думку, стилістичному регістрові краще відповідає Огієнків варіант «лице», ніж Хоменків «обличчя». Також зауважмо, що, на відміну від українських перекладів, лише Острозька Біблія містить точний відповідник до «verba malitiae» – «словеса лоукавствія». З огляду на ці деталі слова Євстахія в нашому перекладі оповідки звучать так:

Дай спочинок, Господи, від моїх скорбот і постав устам моїм сторожу, щоб не схилилося серце моє до злостивих слів і мене не було відкинуто від лиця Твого.

Звісно, в нашому конкретному застосуванні наведеного алгоритму можна добачити багато суб’єктивного; інший перекладач, цілком імовірно, зробив би інший вибір між варіантами відтворення біблійних фраз, по-іншому комбінував і редагував би їх. Та все ж здається, що загальні принципи нашого підходу можуть бути успішно застосованими в літературному перекладі не лише Діянь римських, а й багатьох інших творів християнського Середньовіччя.