Павло, дієписець лангобардів, розповідає, як Конан, король Угорський, обліг у Фріулі замок, званий Сондат. Спостерегла тамтешня княгиня Розимила, що той король напрочуд вродливий, і хоча вже мала чотирьох синів і двох дочок, потайки написала йому: «Якщо візьмеш мене за дружину, віддам тобі замок». Той пообіцяв їй, що візьме, і княгиня віддала йому замок, а всім її синам довелося втікати.
Король Конан дотримав слова: першого ж дня пошлюбив княгиню. Проте вже на другий день віддав її дванадцятьом уграм, аби прилюдно з неї глумилися; а на третій наказав простромити її наскрізь, до самої горлянки, мовивши: «Отакий подруг до пари дружині, яка через свою плотську хтивість рідний град погубила».
Мораль
Найдорожчі, Конан – то диявол, який пороками й пожаданнями бере в облогу замок людського серця. Княгиня Розимила, тобто спокушена дияволом душа, позирає з мурів, прагнучи недозволеного, як то буває, коли, бачачи жінку, жадаємо її; і так само з іншими відчуттями. Далі нещасна людина залюбки віддає замок свого серця, погоджуючись на гріх. Тоді звідти втікають четверо синів, себто чотири кардинальні чесноти, а душу полонить диявол з двома дочками – зловтіхою і зловмисністю. Потім він оддає полонянку на глум дванадцятьом уграм, тобто всяким порокам, а далі вбиває її, зводячи в ад.
Немає коментарів:
Дописати коментар