Найдавнішим із перекладачів Gesta Romanorum, котрого знаємо на ім’я, був трансільванський шляхтич, барон Янош Халлер (2 березня 1626 р. – 28 лютого 1697 року). Він зробив досить бурхливу кар’єру політика, службовця, дипломата: був депутатом сейму, податківцем, феішпаном (губернатором) комітату Турда; брав участь у дипломатичних місіях під час суперечок за трансільванський престол та з приводу полагодження відносин з Австрією; і навіть був ув’язнений за участь у заколоті.
Саме це ув’язнення (мабуть, не надто обтяжливе), що тривало від 1679 до 1683 року, виявилося – принаймні, з погляду творчо-літературного – найпліднішим у біографії барона Халлера. Маючи добру освіту (ймовірно, здобуту в закордонних закладах), він рятувався від нудьги, укладаючи компілятивні «історичні» опуси – на основі латиномовних джерел, але рідною угорською. Нас цікавить один із них, який десятиліттям пізніше вийшов друком під направду бароковою назвою:
Титульна сторінка Потрійної історії Клуж, 1695 р. (C) |
(Потрійна історія, перша частина якої охоплює деякі славетні діяння Александра Великого; друга – складається із знаменитих оповідань-прикладів; третя – є щонайправдивішою історією зруйнування великої Трої. Яку під час полону в місті Фегараш 1682 року Янош Халлер переклав угорською мовою і власним коштом видрукував у Клужі, у Міклоша Містотфалуші-Кіша, 1695 року.)
Друга частина Потрійної історії, котра «складається із знаменитих оповідань-прикладів» – це і є угорський переклад вибраних оповідок із збірки Gesta Romanorum. Наступні після Халлерового неанонімні переклади Діянь римських європейськими мовами походять аж з початку XIX ст.
Угорську тему продовжить оповідка про Конана-варвара (щоправда, не того, якого грає відомий актор-культурист).
Немає коментарів:
Дописати коментар