All you need is love. - Оповідка XLII. Про брак любові.

Валерій розповідає, що бачив у Римі стовп, на якому було надписано чотири літери – кожну три рази: «ВВВ МММ РРР ППП». Уздрівши ті літери, він промовив: «Гай-гай! Провіщаю сум’яття сьому градові!» Почули його тамтешні вельможі та й стали питати: «Наставнику, скажи, звідки ти таке взяв?» А він: «Ось вам тлумачення літер:

Вітець вітчизни вмре – миттю мудрість мине.
Рим руїною робитимуть: плюндруватимуть, побиватимуть, палитимуть».

Так воно й сталося.

Мораль

Найдорожчі, коли мовити по-духовному, то вітцем вітчизни є любов до Бога і ближнього, яка має правити кожною людиною. Добре знаєте, що вітцеві годиться достачати дітям усе, чого вони потребують; отож і справжня любов достачить нам нескінченні багатства у вічному житті, а без неї не зможемо життя вічного здобути.

Але гай-гай, горе нам, горе! Вмирає вітець вітчизни – любов на землі: вже майже ніхто нікого не любить. Разом з любов’ю, без сумніву, минає й мудрість. Мало хто знає, як треба ставитися до Бога й до ближнього, а з тих, хто знає, мало хто це виконує – бо мудрості їм бракує.

Що ж далі? Руйнується Рим, руйнуються держави по всьому світі: скрізь плюндрують, побивають, палять, бо нема на землі ні любові, ні мудрості. Якщо ж ідеться про людську мудрість, то у Бога вона – глупота [Пор. 1 Кр. 3, 19]. Скільки ж то знатного й родовитого люду за короткий час полягло на війні од меча або згинуло ганебною смертю! Скільки бідняків померло від голоду! А все тому, що нема на землі ні любові, ні мудрості: скрізь самі прокльони й душогубство.