Валерій розповідає у своїй четвертій книзі, як преславного красномовця Антонія звинуватили в блюзнірській розпусті. Свідком висунули одного з його рільників на ім’я Пепій: мовляв, він ніс Антонієві світильник, коли той ішов чинити блуд. Бачачи, як його пан збентежився через той сором, Пепій сам попросив, щоб судді віддали його на муки. Так і сталося: Пепія бичували, а потім кати взяли його на дибу. Тоді-то наглядач витягнув з нього, чого вартий той донос, і звинуваченого було врятовано.
Мораль
Найдорожчі, красномовець Антоній – це праотець Адам, звинувачений перед Богом за блюзнірську розпусту, себто за гниле яблуко; і свідчив проти нього весь небесний двір. Тоді його рільник, який засадив ріллю сього світу Божими заповідями, тобто Син Божий, що прийняв свою плоть від Преславної Діви, пішов за нього на дибу, себто на хресну смерть, якою ми всі спаслися.
Немає коментарів:
Дописати коментар