 |
Художник і його моделі.
Мініатюра з рукопису: Jean de Meun. Roman de la Rose.
Нідерланди, кін. XV ст. (C) |
Правив колись велемудрий Ґай, і жила в його царстві одна жінка на ім’я Флорентина, напрочуд красива й мила. Такою була її краса, що три королі захопили Флорентину в полон і всі троє її зґвалтували. Після цього між королями через їхнє непомірне кохання спалахнула війна і з усіх сторін полягло безліч люду. Довідалися про це вельможі того царства, прийшли до царя та й кажуть: «Володарю, є в твоєму царстві якась Флорентина – така красуня, що через кохання до неї щодня гине безліч люду. Усе твоє царство вимре, якщо хутко цьому не зарадиш!» Почувши таке, цар звелів написати листа й запечатав його власним перснем, щоби Флорентина негайно прибула до нього. Вісник вирушив до неї з листом, але доки прибув, Флорентина померла. Повернувся вісник і повідомив царя про її смерть.
Тяжко засмутившись, що так і не побачив Флорентининої краси, цар наказав скликати з усього царства малярів, а коли вони зійшлися, мовив: «Найдорожчі, ось навіщо я за вами послав. Була одна жінка на ім’я Флорентина – така красуня, що безліч люду полягло через кохання до неї. Вона померла, а я її так і не побачив. Отож застосуйте всю свою вмілість і намалюйте її образ в усій красі – щоб я міг уздріти, чому з кохання до неї полягло стільки люду». А вони йому: «Нелегкого діла вимагаєш, володарю: така вона була красива й гожа, що жоден маляр світу достеменно її не змалює – хіба що один, котрий ховається в горах. Лише він і ніхто інший зможе вволити твою волю».
Почувши це, послав цар за тим малярем, а коли той прийшов, каже йому: «Найдорожчий, я багато начувся про твоє вміння. Отож намалюй мені достеменний образ Флорентини в усій її красі, а я тебе гідно винагороджу». А маляр у відповідь: «Нелегкого діла вимагаєш. Проте якщо дозволиш мені бодай упродовж години споглядати всіх красивих жінок твого царства, – зроблю так, як тобі до вподоби». Звелів цар скликати всіх красунь і виставити їх на огляд маляреві. Той вибрав чотирьох найгарніших, а інших відпустив додому. Почав він малювати образ черленою барвою, і котра з чотирьох жінок мала пригожіше личко, чи носик, чи ще щось, – те змальовував: беручи по частці з кожної жінки, довершував образ. Коли ж образ було викінчено, прийшов цар і, уздрівши його, мовив: «Ох, Флорентино, Флорентино, якби ти була живою, то мала б над усіх полюбити цього маляра, що намалював тебе такою красунею!»
_September_2015-2.jpg){kind=link}