Gesta Romanorum українською - видання друге!

Пропонуємо перевидання українського перекладу збірки Gesta Romanorum. Змінено титул (він, однак, теж базується на варіантах, присутніх у стародруках) і дизайн палітурки. Все, що всередині - текст, ілюстрації - залишилося тим самим, що й у першому виданні.

Придбати

Закарпатська казка і Gesta Romanorum

На «Форумі видавців» трапилося вже кільканадцятирічної давності видання закарпатських казок у записах Володимира Гнатюка. І ось на першій же навмання розгорнутій сторінці — казка, що явно є фольклорним засвоєнням оповідки 103 з Діянь римських, «Про те, що все треба робити розважно й обачно» (у нас вже було про схоже перетворення в українську народну казку сюжету іншої оповідки). Дуже ймовірно, що в усний обіг ця історія потрапила із котрогось збірника староукраїнських перекладів Gesta Romanorum, карпатський різновид яких досліджував той-таки Володимир Гнатюк.

Ось як вона виглядає в усно-народному закарпатському варіанті:

З Новим роком! - Оповідка LXVIII. Про те, щоб не замовчувати правду

Правди і відваги у Новому році!

Півень. Мініатюра із рукопису бестіарію. Англія, XIII ст. (C)

Правив колись Ґордіан, і жив у його державі один благородний лицар. Він мав красуню жону, яка часто зраджувала свого мужа.

Одного разу довелося чоловікові вирушити в мандри, а жінка тут-таки покликала свого коханця. А була в тієї пані служниця, котра розуміла пташиний спів. На той час, як надійшов коханець, у дворі було троє півнів. І от опівночі, коли коханець лежав із пані, перший півень запіяв. Почула його господиня й питає служницю: «Скажи-но мені, дорогенька, про що співає той півень?» А вона у відповідь: «Півень співає, що ти кривдиш свого пана». Тоді пані: «Зарізати цього півня!» Та й зарізали.

У належну годину й другий півень запіяв. Питає господиня в служниці: «Про що співає той півень?» А служниця відповіла: «Співає: "Мій товариш помер за правду, і я готовий за правду вмерти"». Тоді пані каже: «Зарізати цього півня!» Та й зарізали.

Потім третій півень запіяв. Почувши, пані питає служницю: «Про що той півень співає?» А та у відповідь: «Співає: "Дивися, слухай та мовчи – і спокійнісінько живи!"» Каже пані: «Оцього півня не ріжте!» І не зарізали його.

Художників - із професійним святом! - Оповідка LXII. Про красу вірної душі

Художник і його моделі.
Мініатюра з рукопису: Jean de Meun. Roman de la Rose.
Нідерланди, кін. XV ст. (C)

Правив колись велемудрий Ґай, і жила в його царстві одна жінка на ім’я Флорентина, напрочуд красива й мила. Такою була її краса, що три королі захопили Флорентину в полон і всі троє її зґвалтували. Після цього між королями через їхнє непомірне кохання спалахнула війна і з усіх сторін полягло безліч люду. Довідалися про це вельможі того царства, прийшли до царя та й кажуть: «Володарю, є в твоєму царстві якась Флорентина – така красуня, що через кохання до неї щодня гине безліч люду. Усе твоє царство вимре, якщо хутко цьому не зарадиш!» Почувши таке, цар звелів написати листа й запечатав його власним перснем, щоби Флорентина негайно прибула до нього. Вісник вирушив до неї з листом, але доки прибув, Флорентина померла. Повернувся вісник і повідомив царя про її смерть.

Тяжко засмутившись, що так і не побачив Флорентининої краси, цар наказав скликати з усього царства малярів, а коли вони зійшлися, мовив: «Найдорожчі, ось навіщо я за вами послав. Була одна жінка на ім’я Флорентина – така красуня, що безліч люду полягло через кохання до неї. Вона померла, а я її так і не побачив. Отож застосуйте всю свою вмілість і намалюйте її образ в усій красі – щоб я міг уздріти, чому з кохання до неї полягло стільки люду». А вони йому: «Нелегкого діла вимагаєш, володарю: така вона була красива й гожа, що жоден маляр світу достеменно її не змалює – хіба що один, котрий ховається в горах. Лише він і ніхто інший зможе вволити твою волю».

Почувши це, послав цар за тим малярем, а коли той прийшов, каже йому: «Найдорожчий, я багато начувся про твоє вміння. Отож намалюй мені достеменний образ Флорентини в усій її красі, а я тебе гідно винагороджу». А маляр у відповідь: «Нелегкого діла вимагаєш. Проте якщо дозволиш мені бодай упродовж години споглядати всіх красивих жінок твого царства, – зроблю так, як тобі до вподоби». Звелів цар скликати всіх красунь і виставити їх на огляд маляреві. Той вибрав чотирьох найгарніших, а інших відпустив додому. Почав він малювати образ черленою барвою, і котра з чотирьох жінок мала пригожіше личко, чи носик, чи ще щось, – те змальовував: беручи по частці з кожної жінки, довершував образ. Коли ж образ було викінчено, прийшов цар і, уздрівши його, мовив: «Ох, Флорентино, Флорентино, якби ти була живою, то мала б над усіх полюбити цього маляра, що намалював тебе такою красунею!»

160 років від народження Івана Франка

Іван Франко. 1898 р. (C)

Досліджував він і збірку Gesta Romanorum, зокрема її рецепцію на українських землях.

Траянова колона і Траянів полководець

Колона Траяна
Рим, 113 р. н. е. (C)

Славнозвісна колона Траяна в Римі, вкрита спіральною стрічкою барельєфів, що увічнюють перемоги імператора над племенами даків. Оповідка 110 Діянь римських – це легенда про Траянового полководця Євстахія Плакиду, який теж міг бути причетним до його перемог.

А колоні присвячено цілий сайт www.trajans-column.org де можна і детально роздивитися її, і довідатися про неї все, що ви хотіли знати, але боялися запитати :)

Оповідка CV. Про віддяку за добро, а надто за праведний суд

Правив колись велемудрий Теодосій, який зір утратив. Він видав закон, щоб у його палатах повісили дзвона, і щоб кожен, хто матиме якусь справу, власноруч бив у нього; на той бій мав сходити поставлений для цього суддя і кожному чинити по правді.

Змія і жаба. З рукопису алхімічного трактату.
Англія, 2-а пол. XV ст. (С)

Жила там змія, що зробила собі кубло під самою линвою дзвона і невдовзі вивела змієнят. Коли малята вже навчилися повзати, вона подалася з ними на прохід за місто. Поки змії не було, до кубла залізла жаба і захопила його. Повернулася змія із змієнятами, побачила, що в її кублі жаба, та й ну з нею битися, проте здолати не могла: так і залишилося кубло зайнятим. Як побачила це змія, обвилася хвостом довкола линви, щосили її смикнула і вдарила, немовби промовляючи: «Зійди, судде, і вчини мені по правді, бо жаба кривду вчинила, захопивши моє кубло!» Почув суддя дзвін, зійшов і, побачивши, що це змія за линву смикає, бо жаба зайняла її домівку, піднявся назад і про все доповів цареві. Мовив йому цар: «Піди, вижени жабу і вбий її, щоб змія повернулася до себе додому!» Так усе й сталося.

Згодом, коли цар одного дня лежав у постелі, до його покою вповзла змія, а в пащі у неї – коштовний камінь. Побачивши це, слуги загукали, що, мовляв, змія у покої; а цар їм: «Не чіпайте її. Певен, що вона мені не зробить нічого злого». Тоді змія заповзла до царя на ложе й наблизилася до обличчя; а коли вже до самих очей добралася, впустила йому камінь на лице і мерщій виповзла з покою. Торкнувся той камінь обох царевих очей і він прозрів. Непомалу радіючи, цар наказав відшукати змію, але її так і не знайшли.

Цар вельми тим каменем дорожив і в мирі життя скінчив.

З Новим роком!

Цього року ми вийшли друком. Порівняно з усіма трагедіями - це маленький позитив, але все ж позитив. Дякуємо всім теперішнім та майбутнім читачам.

Читайте у Новому році хороші книжки, від цього світ стає кращим.

Діяння римські - у 20-ці найкращих книжок Форуму видавців!

А також одержали відзнаку Асоціації випускників Львівського національного університету імені Івана Франка.

Діяння римські на Форумі видавців - 2014

Вітаємо всіх з черговим Форумом видавців у Львові! А особливо з тим, що на книжковому ярмарку, який відбувається в межах Форуму, можна придбати українське видання Діянь римських. Запрошуємо до торгових точок видавництва "Апріорі".

Всередині Палацу мистецтв це стенд 325 (3-й поверх).

(клацніть, щоб збільшити)

Запрошуємо на семінар-презентацію!

Всіх, хто буде у Львові і хто нас любить :)

Можна буде послухати балачку перекладача про особливості мови Діянь римських і їх відтворення українською, запитати його про все, що стосується твору та перекладу, а також купити українське видання за особливою ціною!

9 серпня 2014 р. (вівторок), 15:00
Львів, Український католицький університет (вул. Козельницька,2А), ауд. 424.

Загляньмо всередину...

Для всіх, хто ще не мав змоги потримати в руках українське видання Діянь римських, навмання розгортаємо кілька сторінок. Це - лише невелика частина красоти ;)

Видано!

Український переклад збірки Gesta Romanorum побачив світ у львівському видавництві «Апріорі».

Діяння римські (Християнські притчі Середньовіччя) / переклав з латини Ростислав Паранько. Львів: Видавництво «Апріорі», 2014. 448 с.; іл.; палітурка.

Діяння римські – твір, від самого свого постання у XIV ст. спрямований на поєднання приємного з корисним. Приваблюючи увагу слухачів екзотичними, захопливими, а деколи й пікантними «давньоримськими» оповідками, середньовічні проповідники спонукали свою паству до благочестивого життя і турботи про спасіння душ.

Наше видання подібно ж має на меті, з одного боку, принести широкому загалові читачів задоволення від подорожі в барвистий і химерний світ середньовічної уяви, з іншого – послужити спонукою для українських істориків, філологів, релігієзнавців пильніше приглянутися до цієї досі маловідомої в нас пам’ятки давнього європейського письменства.

Нове українське видання Діянь римських це:

• повний, без жодних спрощень чи скорочень, переклад канонічного корпусу збірки, а також додаткових текстів з різних рукописних традицій;
  
• близько півтори сотні ілюстрацій (з них вісім повносторінкових кольорових), усі – на основі автентичних зображень із західноєвропейських рукописів XII-XV ст.;
  
• післямова перекладача, примітки та покажчик біблійних посилань;
  
• переможець премії «Найкраща книга Форуму видавців - 2014»!
  

З Новим Роком! - Оповідка CCLXX

Нехай ваші коні завжди іржуть вчасно!

Коні. Мініатюра з рукопису бестіарію. Англія, XIII ст. (C)

Одного разу королівство залишилося без спадкоємця. Стали вельможі шукати, хто по праву має бути королем. Знайшли трьох князів, які мали право на королівство і між якими його треба було розділити. От і кажуть вельможі тим трьом князям: «Найдорожчі, якщо розділити між вами королівство, його могутність зменшиться і може постати розбрат. Отож якби вам було завгодно, щоб лише один король одержав королівство, нам усім це вийде на користь». А ті: «Нам це до вподоби, аби тільки хтось із вас вибрав з-поміж нас короля». Мудреці у відповідь: «Якщо виберемо одного, а іншого ні, можемо когось образити. Проте ми знайшли на це спосіб. Пристанете на нього – буде і вам, і нам шана та вигода, не буде заздрощів і буде усунуто всякий розкол». Князі: «Скажіть нам, що ж то ви за спосіб винайшли». Ті: «А ось який спосіб. Завтра сядете на трьох коней і на лузі, що за містом, скакатимете від початку й до кінця лугу. Чий кінь перший заірже, той буде королем і володарем». А князі: «Ото добра порада!»

Наступного дня вони приготувалися ту пораду виконати. Проте один князь потайки наказав своєму челяднику, щоб той став край лугу з кобилою, яку княжий кінь зазвичай покривав; і коли побачить, що вони під’їжджають, щоб показав її морду коневі. Той так і зробив...

Подивитися на перегони князів зібралася сила-силенна народу. І от коли вони рушили, челядник, як йому наказано, виставив на показ морду кобили. Кінь, побачивши кобилу, яку зазвичай покривав, видав голосне іржання, так що весь народ почув. І того князя згідно з угодою відразу обрали королем і коронували.

З 1 вересня! - Оповідка XCIII. Про спадок і радість вірної душі

Один могутній володар віддав своїх двох синів у науку, щоб навчалися, вправлялися, а згодом і на службу влаштувалися.

Минуло трохи часу і батько надіслав їм листа, щоб верталися додому. Почувши це, брати поспішили на батьківщину. Один із них дуже тішився, що повертається; коли він прийшов додому, його радо прийняли і спадкоємцем назвали. А от інший брат вельми зажурився своїм поверненням. Коли він прийшов додому, йому назустріч вибігла мати, кинулася цілувати сина – і відкусила йому вуста. За матір’ю підійшла й сестра і, цілуючи брата, відкусила йому носа. Далі підступив брат і вибрав йому очі, а коли надійшов батько, то вхопив сина за волосся і здер з нього шкіру.

Мораль

Найдорожчі, той багач – Бог, який віддав у науку двох синів – тіло й душу, щоб у школі сього світу навчалися, у добрих ділах вправлялися і своєї спадщини, тобто життя вічного, сподоблялися. Лист – то смерть: його надсилають людині, коли має померти. Душа, возвеселившись, повертається до Бога, а Він її радо приймає і спадщиною наділяє. Інший брат, котрий неохоче відходить, – це тіло, яке своїм поверненням смутиться; воно й не дивно, бо йому дуже скрутно доводиться. Сестра і брат його – то жаби й плазуни, які виїдають йому носа й очі; батько – гниль земна, яка поїдає волосся, шкіру і плоть. Саме про цих родичів мовиться у Йова, глава VII: «Сказав я гнилизні: "Ти – мій батько!", а хробачні: "Ти – мати мені, ти – сестра!"» [Йов 17, 14]. Отож благаймо Господа нашого... і т. д.

Gesta Romanorum іспанською

Найновішим і найповнішим із перекладних видань Діянь римських західноєвропейськими мовами на сьогодні є іспанське, яке вийшло 2004 року в Мадриді:

Gesta Romanorum: exempla europeos del siglo XIV / Traducción de Jacinto Lozano Escribano. Madrid: Ediciones Akal, 2004.

Крім повного й точного сучасного перекладу всіх відомих текстів Gesta Romanorum, оснащеного науковими примітками (котрі, серед іншого, вичерпно коментують джерела цих текстів у давній літературі), справжнім досягненням є об'ємна передмова: ґрунтовне історичне, текстологічне та літературознавче обговорення збірки із залученням найновішого дослідницького інструментарію. З передмовою, а також перекладом кількох перших оповідок, можна ознайомитися, скориставшись попереднім переглядом книжки на Google Books.

Безумовним плюсом іспанського видання є його насиченість корисною для дослідника інформацією; з іншого боку, строге академічне оформлення робить його менш привабливим для ширшого читацького загалу.

Оповідка CXIX. Про те, що людина - найневдячніша в світі істота

Один цар поставив над своєю державою управителя. І так його серце загордилося та запишалося, що він усіх гнобив, аби тільки все за його велінням діялося.

Поблизу царських палат був ліс, повен дичини; отож цар звелів накопати ям і вкрити їх листям, щоб звірі, зненацька туди падаючи, ставали здобиччю ловців.

Трапилося, що їхав тим лісом управитель, і так уже пишалося його серце, що йому здавалося, наче в усьому царстві нема більшого за нього. Їхав, їхав, та й упав до ями і не може вилізти. Того самого дня до ями потрапив лев, потім мавпа, а тоді ще й змія. Побачивши, що оточений тими тварюками, нажаханий управитель закричав. Почув його крик один бідняк на ім’я Ґвідон, який на віслюку возив з лісу дрова, щоб заробити собі поживу, та й підійшов до ями. Став управитель обіцяти біднякові великі багатства, якщо витягне його з ями. А Ґвідон: «Найдорожчий, я живу лише з того, що дрова вожу; змарную свою нинішню працю – зазнаю збитку». Тоді той вірою-правдою пообіцяв, що зробить Ґвідона багачем, аби лиш він його з ями витяг.

Das älteste Märchen- und Legendenbuch des christlichen Mittelalters

Обкладинка «кишенькового» перевидання добірки оповідок з Gesta Romanorum у німецькому перекладі, яку уклав Герман Гессе.

Frankfurt: Insel Verlag, 1978. (C)

Малюнок на обкладинці ілюструє оповідку 119 «Про те, що людина – найневдячніша в світі істота».

Вона не щадить і Великих... – Оповідка XXXI. Про невблаганність смерті

Читаємо, що коли помер Олександр, до нього посходилися численні філософи, і один з них мовив: «Олександр золото ховав до скарбниці, а нині його самого в золоті ховають».

А інший каже: «Вчора Олександрові було цілого світу мало, а нині йому вдосталь трьох-чотирьох ліктів савану».

А ще інший каже: «Вчора Олександр багатьох від смерті рятував, а нині сам від її стріл упав».

А ще інший каже: «Вчора він землю топтав, а нині його самого земля накрила».

А ще інший каже: «Вчора всі Олександра боялися, а нині його за ніщо мають».

А ще інший каже: «Вчора Олександр мав силу-силенну друзів, а нині не має жодного».

А ще інший каже: «Вчора Олександр військо вів, а нині військо його несе в домовині».

Смерть Олександра.
Мініатюра з рукописного збірника поем та романів.
Франція, сер. XV ст. (C)

Іван Франко і Gesta Romanorum

Іван Франко. 1898 р. (C)

Здається, невтомний Франко торкався, бодай побіжно, усіх можливих тем з історії літератури. Не оминув він своєю увагою і Діяння римські, надто ж рецепцію їх на українських землях.

Зокрема, у праці Карпато-руське письменство XVII-XVIII вв. (Львів: З друкарні Наукового товариства імени Шевченка, 1900) Франко у розділі XII, на с. 91-95 подає опис рукописного збірника, до якого, серед низки інших творів, увійшов найповніший варіант староукраїнського перекладу оповідок із збірки Gesta Romanorum. Як і інші староукраїнські переклади Діянь римських, його було здійснено з польського стародруку; відрізнявся ж він тим, що охопив усі 39 оповідок, які містилися в польській версії, тим часом як до інших збірників входили тільки окремі з них. Підпис власника дав цій пам’ятці умовну назву «рукопис Стефана Самборини».